ответ: Можно взять Киев. Почитай тут про него.
Объяснение: Внутренняя политика древнерусского государства до XI в. известна недостаточно. В течение IX — Х вв. закончилось объединение под властью киевских князей основных восточнославянских земель, население которых было обложено данью. В ряде земель киевские князья встречали значительное сопротивление местной знати, но подавляли его силой оружия. При Владимире Святославиче (980 — 1015 гг.) в состав Киевской Руси были включены на западе Червенские города и Карпатская Русь. Киевские князья и их дружинники собирали дань с населения. Византийский император Константин Багрянородный, оставивший подробное описание Руси, так рассказывает про организацию сбора дани. Ежегодно в ноябре князья с дружиной отправлялись из Киева в «полюдье», т. е. в объезд по славянским землям древлян, дреговичей, кривичей, северян и др. Кормясь там в течение целой зимы, они в апреле, когда вскрывался Днепр, возвращались в Киев с данью. Красочное описание «полюдья», закончившегося убийством жадного князя, сохранила летопись в известном рассказе о смерти Игоря в 945 г. в земле древлян. В середине X в. вдова Игоря, княгиня Ольга (945 — 969 гг.), по словам летописи, объездила некоторые области Руси и «уставила» «уставы» и «уроки», «оброки» и «дани», т. е. установила нормы повинностей, наметив притом во время своей поездки «становища» и «погосты» — административно-финансовые центры сбора податей. Таким образом, система сбора дани была изменена. Единицей обложения данью служили дым (крестьянский дом, очаг), рало, плуг (т. е. крестьянское земледельческое хозяйство).
Культура еллінізму як одне з найголовніших досягнень
Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення.
Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості.
В період еллінізму ігається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних ів і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури.
Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв.
Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр.
Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг.
Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
