Південно-Західна Русь. Галицько-Волинське князівство в XIІІ-XIV ст.
Серед руських князівств найбільшими були Ростово-Суздальське (сучасна Росія), Полоцько-Мінське (сучасна Білорусь) і Галицько-Волинське князівство (сучасна Україна). Київ став "стольним" містом Київської землі, яка займала територію Середнього Подніпров'я. Найпомітнішими постатями, котрі правили в київських землях у період феодальної роздрібненості, були Ярополк Володимирович (1132-1139), Всеволод Ольгович (1139-1146),
Ізяслав Мстиславич (1146-1154), Ростислав Мстиславич (1158-1167), Святослав Всеволодович (1177-1194). На деякий час вони змогли згуртувати сили земель для захисту від половецької навали, але зупинити процеси поділу було неможливо. На занепад Давньої Русі вплинуло й те, що ослабла міжнародна торгівля, яка поєднувала Азію з Середньою Європою, Чорне море з Балтійським.
Особливу роль у політичному житті відігравало Ростово-Суздальське князівство Юрія Долгорукого.
Юрій Володимирович Долгорукий (між 1096 і 1100- 1157) - князь ростово-суздальський, великий князь київський. Шостий син Володимира Мономаха. По смерті батька (1125) Юрій переніс столицю Ростово-Суздальського князівства до Суздаля. Ставши київським князем, мусив до кінця своїх днів боронити київський стіл від Ростислава смоленського (сина Ізяслава) та від Ізяслава чернігівського. Помер у 1157 р., коли полки цих князів підходили до Києва. Похований у церкв на Берестові в Києві.
Син Юрія Андрій Боголюбський (1157-1174) продовжував справу батька. Однак бояри, побоюючись зміцнення його впливу, 1174 року вбили Андрія і його брата - київського князя Гліба. Брат загиблих Всеволод (1176-1212), утвердившись у Володимирі, знову поширив свою владу на Київ і Новгород
Объяснение:
