Осман, син і спадкоємець Ертогрула (1288–1326), в боротьбі з безсилою Візантією приєднував до своїх володінь область за областю, але, незважаючи на зростаючу могутність, визнавав свою залежність від Коньї. У 1299 р., після смерті Алаеддіна, він прийняв титул «султан» і відмовився від визнання влади його спадкоємців. За його іменем турки стали називатися османськими турками або османами. Влада їх над Малою Азією розповсюджувалася та зміцнювалася, і султани Коньї не змогли перешкодити цьому. Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію переселилися від 0,5 до 1,1 млн тюркських кочовиків.
Культура Древней Руси — явление уникальное. По словам исследователя, «древнерусское искусство» — это плод подвига русского народа, который на краю европейского мира отстаивал свою независимость, свою веру и свои идеалы». Ученые отмечают открытость и синтетичность (от слова «синтез» — сведение в единое целое) древнерусской культуры. Взаимодействие наследия восточных славян с византийскими и, следовательно, античными традициями создало самобытный духовный мир. Время его формирования и первого расцвета — X — первая половина XIII в. (домонгольский период)
