ответ:Перехід до капіталістичних відносин у ХVІ–ХVІІІ ст. вніс суттєві зміни в повсякденне життя тогочасної людини.
Торгові стосунки сприяли збільшенню кількості доріг, морських шляхів. Для відносин зі Сходом зберігає свою актуальність Великий Шовковий Шлях, торгові шляхи в Середземному морі. Поява кораблів нового зразка відкрила дорогу в Атлантичний та Індійський океани. Людина вийшла в Тихий океан, змогла здійснити навколосвітню подорож.
Збільшується кількість міст та чисельність населення в них. Змінюється їхній зовнішній вигляд. Боротьба міст проти феодалів, Магдебурзьке право приводили до появи органів місцевого самоврядування. Для них у центрі міста будувалися ратуші. Ці будівлі обов’язково мали великий годинник, який було видно й чутно на досить далекій відстані. Значно менше будується феодальних замків. Їх замінили гарно оздоблені маєтки дворян.
В архітектурі панував стиль бароко. Розписи на стінах, позолочена ліпнина, м’які меблі обов’язково прикрашали будинки, виконані в такому стилі. Для житла буржуазії були характерні простота й доцільність. Стіл, кілька стільців, легке крісло, бюро для паперів, шафи з посудом, камін, прикрашений різнокольоровою керамічною плиткою, — ось такий інтер’єр був властивий для помешкань банкірів, торгівців, дрібних чиновників, власників мануфактур. Житло селян у цей час майже не змінилося порівняно із середньовіччям.
Під час хрестових походів європейці познайомилися з побутом ісламського світу. Повернувшись у Європу, хрестоносці принесли з собою культуру щоденного омивання свого тіла, окремих для жінок та чоловіків лазень, зручний домашній одяг. У деяких містах існував водогін, але каналізації так і не було. Нечистоти виливалися безпосередньо на вулицю.
Формуються правила етикету, культура вживання їжі. Заможні люди старалися наймати досвідчених кухарів для приготування вишуканих страв з овочів, риби, м’яса. У містах існували крамниці, у яких завжди можна було придбати гарячі хлібні вироби.
Стиль бароко наклав відбиток на зовнішній вигляд людини. Відповідно до тогочасної моди жінки активно користувалися пудрою та рум’янами. Одяг прикрашали коштовним камінням, золотим гаптуванням, мереживом, пір’ям. Стали популярними перуки, які присипали пудрою. На відміну від дворян, буржуа-протестанти носили простий одяг темних кольорів, але прикрашали своє вбрання сніжно білою краваткою.
Объяснение:
Хаджи Герай родился предположительно в городе Лиде[1], одном из городов Великого княжества Литовского, где его семья проживала в эмиграции из-за нестабильного положения в Крыму. Среди его предков были эмиры (провинциальные наместники) Крымского улуса Золотой Орды.
Отцом Хаджи Герая был Гыяс-эд-Дин, а матерью - Асия, дочь мурзы. Гыяс-эд-Дин был старшим сыном Таш-Тимура, который в 1395 году провозгласил себя независимым крымским ханом. Во время нашествия Тамерлана на Золотую Орду Таш-Тимур был изгнан из своих владений. Его сыновья Гыяс-эд-Дин и Девлет-Берди вынуждены были бежать в литовские владения. Братья поддерживали золотоордынского хана Тохтамыша в борьбе за власть с могущественным темником Едигеем. В одной из битв погибли многие соратники Тохтамыша, среди которых был и Гыяс-эд-Дин. Предания сообщают, что слуга Гыяс-эд-Дина едва малолетнего сына своего хозяина от истребления, постигшего сторонников Тохтамыша. Около шести лет слуга где-то скрывался с ребёнком, пока не вернулся в родное селение и не передал мальчика на воспитание родственникам.
