Фамілія Поденко
Поденко-чоловіча або жіноча Білоруська, литовська, частіше Українська фамільна модель, як правило, утворена від прізвиськ жіночого роду на-ка/-ха (син зайчика → Зайко; син Бабейки → Бабейко), хоча дані суфікси здатні додаватися фактично до будь-якій основі, імені (Василь → Василько (белор. Васілька)), особливості людини (глухий → Глушко), професії (Коваль → Ковалько), назві тварин і предметів (вовк → Волчко, дежа → Дежко), від прикметника «зелений» → Зеленко (білор. Зеленка), від дієслова «приходити» → Приходько (Біл. Приходзька) і т. д. частина прізвищ, що закінчуються на-ейко, є литовськими за походженням: Можейко, Нарейко і т. д.
Суфікси-ко/ – хо-це полонізований варіант давньоруського загальнопоширеного зменшувального суфікса-ка / - ха.
Національність
Українська, білоруська, литовська.
Походження прізвища з суфіксами-ко/ - хо
Як виникла і звідки сталася прізвище Поденко? Поденко-Білоруська, литовська, частіше Українська модель, утворена від прізвиськ жіночого роду на-ка/-ха, імені, особливості людини, професії, назви тварин і предметів, прикметника, дієслова.
Значення і історія виникнення прізвища з суфіксами-ко/ - хо:
Від прізвиськ жіночого роду.
Наприклад, син зайчика → Зайко, Фаєнка → Фаєнко, Галушка → Галушко і т. п.
Від імені.
Наприклад, Василь → Василько, Володь → Володько і т. п.
Від особливості людини.
Наприклад, глухий → Глушко і т. п.
Від професії.
Наприклад, Коваль → Ковалько, Поп → Попко і т. п.
Від назви тварин і предметів.
Наприклад, Вовк → Дзига, цвіркун → Цвірко і т. п.
Від прикметника.
Наприклад, зелений → Зеленко і т. п.
Від дієслова.
Наприклад, приходити → Приходько, товкти → Толочко і т. п.
Історія
Подібні прізвища зустрічаються всюди в Білорусі, з найбільшим зосередженням в Гродненській області. Єдина кількість носіїв прізвищ даного типу приблизно 800 000 чоловік.
Багато прізвищ на-ко в русифікованому записі неможливо відрізнити від українських прізвищ з таким же суфіксом.
Горе побежденным! (vae victis!)
По преданию, рассказанному Титом Ливием (59 до н. э. – 17 н. э.) и другими римскими историками, один из галльских вождей, Бренн, в 388 г. до н. э. наложил на побежденный Рим контрибуцию (военный налог) в тысячу фунтов золота. Римляне, согласившиеся на уплату контрибуции, отказались взвешивать золото слишком тяжелыми гирями врага. Тогда Бренн, издеваясь, положил на весы еще свой меч и воскликнул: «Vae victis!» — «Горе побежденным!» Отсюда же возникло выражение «Положить меч на весы», употребляемое в случаях, когда говорится о применении права сильного.