У середні віки життя людини як і за античної доби продовжувало залишатися залежним від природно-кліматичних умов. Саме вони визначали б життя, заняття і навіть характер людини.
У ранньому середньовіччі (V-Х ст.), коли клімат порівняно з античними часами став більш вологим і теплим, більша частина Європи була вкрита лісами. Навіть в Італії та Іспанії, де за античних часів було розорено багато земель, лісів було більше ніж полів. Серед цього лісового моря були розкидані невеликі поселення, до яких прилягали клаптики землі, що оброблялися для вирощування городини, бобових та зернових культур.
Феодальний лад прийшов на зміну рабовласницькому і панував у Західній Європі з V до ХV ст. В основі феодалізму як суспільно-історичної формації лежить власність феодала на землю і залежність від нього селян. Назва «феодалізм» походить від слова феод – земельний маєток із залежними селянами, який васал отримував від сеньйора за вірну службу. Спочатку феод був умовним володінням, а згодом став приватним та передавався у спадок, від батька до сина.
Духовенство. У Середньовіччі люди були глибоко віруючими, церква відігравала ключову роль у середньовічному суспільстві. Люди у Середньовіччі прагнули свої душі, саме тому, роль духовенства була дуже важливою. Християнське духовенство поділялось на біле та чорне.
Селянство. Більша частина людності в середні віки жила в селах. Так було по всій Європі. Саме селяни, були третім станом, тобто «ті що працюють». Вже на початку ХІ ст. більшість селян були залежними.
Объяснение:
Политическая ситуация в государстве стала меняться в 1547 г. Услов-
но время правления Ивана IV можно разделить на два периода.
Первый период (1547 – 1564 гг. ) характеризуется крупными внутри- и
внешнеполитическими успехами. За первые десять лет его правления было
осуществлено столько реформ, сколько не знало ни одно десятилетие
прежней истории государства.
http://window.edu.ru/library/pdf2txt/402/38402/16200
Второй период царствования Ивана IV. Внутренняя деятельность. Действия свои против бояр - княжат открыл невиданным поступком. В самом конце 1564 г. он выехал из Москвы не сказав куда и остановился за Троице-Сергиевым монастырем в Александовской слободе (теперь город Александров) . Оттуда в январе 1565 г. он прислал в Москву грамоту, извещая, что он оставил свое царство из-за боярской измены. Москвичи, отправив к царю посольство с духовенством во главе, просили его не покидать царства. Иван согласился остаться во власти только с условием, что ему не будут мешать «класть свою опалу» на изменников, а иных и казнить, а ему самому учинить себе «опричнину» : «двор ему себе и на весь свой обиход учинити особной» . Так была учреждена знаменитая опричнина. http://his95.narod.ru/doc/pl061.htm
Период правления Ивана Грозного включает в себя два противоположных по направлению пути развития. Первый период – период государственных реформ. Второй период – период царской опричнины