Ге́нрих VIII Тюдо́р (англ. Henry VIII; 28 июня 1491, Гринвич — 28 января 1547, Лондон) — король Англии с 22 апреля 1509, сын и наследник короля Англии Генриха VII, второй английский монарх из династии Тюдоров. С согласия Римской католической церкви, английские короли именовались также «Повелителями Ирландии», однако в 1541 году, по требованию отлучённого от католической церкви Генриха VIII, ирландский парламент наделил его титулом «Король Ирландии».
Образованный и одарённый, Генрих правил как представитель европейского абсолютизма, к концу царствования жёстко преследовал своих действительных и мнимых политических оппонентов. В поздние годы страдал от лишнего веса и других проблем со здоровьем.
Партия «Алаш» (1917—1920) — казахская партия, примыкавшая по идеологии к партии кадетов. Председатель партии — Алихан Букейханов. Официальный орган партии — газета «Қазақ».На Первом Всеказахском съезде, проходившем в г. Оренбурге с 21 по 26 июля 1917 г. произошло организационное оформление партии «Алаш». На этом же съезде были приняты решения по 14 вопросам, в том числе таким ключевым, как форма государственного устройства России (парламентская федеративная республика), республика казахских областей, землеустройство казахского народа, отношение к религии, вопрос о положении казахской женщины, подготовка выборов в Учредительное собрание
Формування уявлень і понять про права людини почалося з найдавніших часів історії людства. З самого початку людина почала будувати свою поведінку й відносини з іншими людьми, дотримуючись елементарних прав та обов'язків у колективі (роді, племені).
Розвивалися людина, суспільство, в якому вона жила, змінювалися уявлення про власні права та обов'язки. У правах людини відображалися моральні, етичні, релігійні, культурні та інші правила — норми.
Джерелами первісних уявлень про права людини є стародавні релігійні тексти, у яких сформульовано чимало гуманістичних принципів і норм загальнолюдського характеру, та твори давньогрецьких і китайських філософів, у яких сформульовано ідеї людських прав.
Перше закріплення низки ідей щодо прав людини у законодавстві здійснено у Великій хартії вольностей, яку підписав 1215 р. король Іоанн Безземельний внаслідок угоди між ним і повсталими проти нього англійськими баронами. У цьому документі захищалися права на приватну власність, недоторканність та свободу особистості від абсолютизму, принцип недоторканності особи, право людини на вільне пересування. 1689 р. у Великій Британії прийнято Білль про права, що став юридичною основою конституційної парламентської монархії у Великій Британії і в якому закладено основи демократичного парламентаризму (вільні вибори членів парламенту, їх недоторканність).
На українських землях питання прав людини та їх захисту порушувалися в Конституції Пилипа Орлика 1710 р. Там зазначалося: "Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов'язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали надмірних
тягарів, угисків і надмірних вимог, бо відштовхнуті ними (люди), залишивши свої домівки, відходять, як правило, до чужих країв шукати життя кращого, спокійного і легшого".
У Конституції Пилипа Орлика закріплено принцип розподілу влади, обрання влади вільним волевиявленням населення. У разі повернення Орлика в Україну обіцялося відновити козацькі права, зберегти привілеї міст, полегшити податковий тягар селянам, надати державну до вдовам, сиротам та іншим соціально не захищеним верствам населення.
Конституція Пилипа Орлика залишилася в історії як оригінальна правова пам'ятка, хоча реальної сили так і не набула.
Еволюція уявлень про права людини в історії людства
Образованный и одарённый, Генрих правил как представитель европейского абсолютизма, к концу царствования жёстко преследовал своих действительных и мнимых политических оппонентов. В поздние годы страдал от лишнего веса и других проблем со здоровьем.