Ярослав Мудрий. Роки життя - 983/987 - 17/20 лютого 1054. Найбільшу владу мав з 1019 р. по 1054 р., тому що саме в цей час він був великим київським князем. Але вже у 1010 р. батько поставив його правити Новгородом. Ярослав Мудрий здобув найбільшу владу унаслідок участі у міжусобній боротьбі за владу з братами після смерті батька. Ярослав Мудрий був людиною високою на зріст (близько 175 см.) із середнім видовженим обличчям, різко випнутим носом дещо хвилястої форми. Він був відважний, мудрим, великим стратегом Київської Русі. На мою думку, на формування його характеру впливув батько Володимир Великий. Адже і він відіграв важливу роль у формуванні Київської держави (хреститель Русі). Я ставлюся до нього з повагою, тому що саме за час правління Ярослава Мудрого гається піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави. Ярослав Мудрий був далекоглядним, тому всі свої дії робив з розумом за що його і прозвали "Мудрим". 37 років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських землях. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.
Гай Юлий Цезарь (род., вероятно, 12 июля 100 г.; убит 15 марта 44 г.) происходил от одного из древнейших римских родов и принадлежал по рождению к высшей римской аристократии. В молодости он вел образ жизни, обычный богатым молодым людям его круга, предавался всевозможным увлечениям, вкусил, можно сказать, и пену и осадок от чаши наслаждений, но не растратил своих духовных и физических сил, отдавал увлечениям, кажется, только их избыток и до конца дней оставался бодрым и веселым человеком, неотразимо привлекавшим к себе всех, с кем имел дело, и сам сохранил искренно привязываться и нежно любить.
Юлий Цезарь был прирожденный государственный человек. Он начал свою деятельность в партии, которая боролась против существующего правительства, и потому долго как бы подкрадывался к своей цели, затем он играл видную роль в Риме, потом выступил на военном поприще и занял место в ряду величайших полководцев – не только потому, что одерживал блестящие победы, но и потому, что он один из первых умел достигать успеха не огромным перевесом сил, а необычайно напряженною деятельностью, когда это было необходимо, искусным сосредоточением всех своих сил и невиданною быстротою движений.