Законы Древнего Востока:
• Характеризовались крайней жесткостью (фактически, преступникам отрубали конечности, уши, язык, закапывали живьем и проводили прочие казни)
• Принцип талиона в основе закона (если кто-то повредил твою руку, то нужно повредить его руку и так далее; или преступление совершает человек, стоящий выше в иерархии против человека, ниже по иерархии, то причиненный ущерб оценивался денежным вознаграждением)
• Брак не был свободной волей человека
• Законы не делились по отраслям, но нормы объединялись по отраслям жизни
Если взять в пример Кодекс Хаммурапи 18 века до н.э., то есть статьи, посвященные суду, праву собственности, договору займа, семье и праву наследования, преступлениям против личности, имущественным преступлениям и договорам найма.
Законы Древнего Рима:
• Считаются классическими
• Основа – мера, середина поступков человека – закон был необходимостью соблюдения меры
• Римское право было более демократичным
• Все свободные граждане наделялись правами (право частной собственности, заключения сделок и договоров, прочими имущественным правами)
• Брак по закону был свободной волей граждан
• Свободные граждане были наделены свободами (слова, передвижений, правом на неприкосновенность личности)
• Закон запрещал использовать пытки по отношению к свободным гражданам
• В суде у подсудимого было право выбора защиты, а также был суд присяжных (если человека приговорили к смертной казни, он мог обратиться за защитой к народным трибунам или императору)
Римские законы носили отдельные имена тех должностных лиц, которые написали эти законы (имя автора). Например, Lex Canuleia – отмена запрета на браки между плебеями и патрициями 445 года до н.э. или Lex Ogulnia – допуск плебеев до всех жреческих должностей 300 года до н.э. и так далее.
Межиріччя, або по-грецьки Месопотамія, - регіон, "остовом" якого є рівнина між руслами Тигру і Євфрату, двох річок, що впадають в Аравійське море Індійського океану. Предки сучасних людей заселили Месопотамію приблизно тоді ж, коли і долину Нілу, після чого, як і в доісторичному Єгипті, стали освоювати котрі технології, провідні до перетворення первісного стада в організовані спільноти, де стали розвиватися зачатки економічного життя.
Порівняльні зіставлення Єгипту і Межиріччя допустимі, оскільки точки відліку історії цих цивілізацій щодо близькі один одному. При цьому, незважаючи на відносну географічну близькість обох регіонів, упродовж перших двох тисяч років поки не знайдено свідоцтв прямих, інформаційно значущих контактів (якщо не вважати можливих військових зіткнень на периферії стратегічної досяжності починаючи з останньої третини третій тис. До н.е .). Це дозволяє розділити загальне і особливе у генезисі обох цивілізацій, і в тому числі в їх економічному розвитку.
При відомих відмінностях у природно-географічних характеристиках Єгипту і Межиріччя, ці регіони мають і чимало спільних рис. Наносні відкладення двох річок забезпечили підвищену родючість земель. Схожі і технології, що дозволяють отримати максимальну вигоду з цього чинника: необхідність у іригації, проведення якої передбачає мобілізацію мас людей.
Межиріччя також було багате глиною, але на відміну від Єгипту не мало великою кількістю каменю, придатного для будівництва. Основним матеріалом для споруд Стародавньої Месопотамії була цеглина з висушеної на сонці або обпаленої глини. Через недовговічності будівель з цього матеріалу багато будівельних досягнення цієї цивілізації до нас не дійшли.
Ще одна різниця гається в етнічній основі. Починаючи з архаїчного періоду стародавнього Єгипту і аж до Нового царства можна говорити про єгиптян як про одну й ту ж нації, що говорить на одній мові, неминучі діалектичні відмінності якого нівелюються єдністю писемності. Зі свого боку, історія Межиріччя - це історія різних народів, які витісняють або поглинаючих один одного. Багато хто з них створювали стійкі держави, але лише Вавилонії вдалося об'єднати їх на час в "імперію".
3)Киев и новгород
4)Полюдье
5)Олег Вещий
6)В Древней Руси: родовое, наследственное земельное владение.
7)На сегодня современные историки называют три основные причины принятия Русью христианства:
1. Усиление роли государства, возвышение его над народом, что вступало в непримиримое противоречие с общинными языческими представлениями древних славян.
2. Несовместимость установившегося государственного единства разнородных языческих культов отдельных восточнославянских племен, а также неславянских народов. Это противоречие необходимо было преодолеть: единому государству должен был соответствовать и единый религиозный культ.
3. Языческая Русь не могла входить, как полноценный член ни в какие международные союзы и была обречена на политическую изоляцию, прежде всего в Европе, где не хотели заключать династических браков, а также торговать с язычниками. Здесь уже затрагивались экономические вопросы жизни государства, вопросы дальнейшего развития и сохранения Руси как единого и могучего защитить себя государства
Все что успел