Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.
Объяснение:
Докладніше: Усобиця Святославичів
Після загибелі 972 року князя Святослава князівство було поділено між його синами на три частини. Києвом керував його законний син Ярополк. Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата. Під час бойових дій Олега вбили його ж воїни, скинувши з коня.
Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де одразу ж одружився з Оловою і набрав з Добринею варязьке військо і повернувшись восени 978 року спершу до Новгорода, почав війну проти київського князя.
Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Рогніда, яку зґвалтували на очах у її батька і братів, стала дружиною Володимира. Таким було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, залякавши заколотом киян, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня.
У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю[20], Володимир взяв у наложниці.
Коли варязьке військо, яке привів Володимир зі Швеції, стало вимагати собі за службу данину з киян, Володимир обіцяв їм, але через місяць відмовився. Частину варягів відіслав на службу в Константинополь, порадивши візантійському імператору розвести їх по різних місцях. Іншу частину варязьких найманців Володимир залишив собі для управління містами.
Залишки городища в селі Заріччя. Укріплення було збудоване за часів правління князя Володмира
За «Повісті врем'яних літ» Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з раннім «Житієм Володимира монаха Якова» («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 6486 (978 року). Згідно з Яковом Мніхом, це сталось «въсмое» літо по смерті Святослава, тобто у 979 році (972+7). Але може бути, що «въсмое» літо насправді означає «въ смое», тобто не восьмий, а сьомий рік і справді відповідає 978 року. Що ж до літописних звісток, що Святослав княжив 28 років, Ярополк 8, а Володимир 37, то тут нічого страшного, бо з 8 років, Ярополк 2 роки був формальним співправителем батька. При додаванні 27 (літописні «28» округлені з 27) до 8 і відніманні 2 років при сумуванні результатів до 945 року (початок правління Святослава) вийде теж 978 рік. Зайняв Київський престол Володимир у віці 18-20 років.
«В лѣто 862 приіа власть Рюрикъ и раздаіа мужемъ своимъ градъі: ѡвому Полотескъ, ѡвому Ростовъ, другому Бѣлоѡзеро. ..
и по тѣмъ городомъ суть находници Варѧзи а перьвии насельници в Новѣгородѣ Словѣне, въ Полотьски Кривичи ...
»
Полоцк в XVI веке
Осада Полоцка войсками Стефана Батория, 1579
Полоцк, конец XVIII века
Однако, как показал Шахматов, этот список является позднейшей вставкой в летопись. Согласно данным археологических раскопок на территории современного Полоцка поселение возникло на 70—80 лет ранее даты первого летописного упоминания города [1].
В середине X века возникло Полоцкое княжество. Оно занимало территорию в бассейне Западной Двины, верховьях Березины и Немана. Первым известным князем Полоцка, о котором упоминают летописные источники, является Рогволод (ум. ок. 978). В 988—1001 годах в Полоцке княжил Изяслав Владимирович, сын Рогнеды Рогволодовны и Владимира Святославича, родоначальник династии полоцких князей Изяславичей. К 992 году относится основание Полоцкой епархии (по некоторым источникам, 1104 год) [2].
В 1003—1044 годах в Полоцке княжил Брячислав Изяславич. Он значительно расширил территорию Полоцкого княжества, присоединив города Усвят и Витебск, а также земли между Западной Двиной и Дисной, где основал город Брячиславль (Браслав) [3].
В период правления Всеслава Брячиславича (с некоторыми перерывами с 1044 по 1101 год) был построен Софийский собор (между 1030—1060 годами), один из самых ранних храмов Древней Руси. Всеслав Брячиславич — единственный представитель полоцкой ветви Рюриковичей на киевском великокняжеском престоле (1068—1069). При Всеславе Брячиславиче Полоцкое княжество достигло своего наивысшего могущества.
С именем внучки Всеслава Брячиславича Преподобной Евфросинии (1110—1173), игумении Полоцкой, связано основание Полоцкого Евфросиниевского монастыря. По ее заказу в 1161 году мастер-ювелир Лазарь Богша создал напрестольный крест — шедевр старобелорусского ювелирного искусства.
Полоцкое княжество являлось фактически независимым от Древнерусского государства. Это провоцировало многочисленные конфликты между полоцкими и киевскими князьями. В 1129 году Мстислав Владимирович захватил Полоцк и выслал полоцких князей в Византию. Однако уже в 1132 году они возвратились из ссылки на родину [4].
В XII веке началась борьба за главенство между Витебской, Минской и Друцкой ветвями потомков Всеслава Брячиславича. Это привело к захвату части земель Полоцкого княжества новгородцами, смоленскими и черниговскими князьями. Испытывало давление Полоцкое княжество также со стороны литовцев и крестоносцев.
В начале XIII века Полоцкое княжество вело борьбу с рыцарями Ливонского ордена, которые захватили города Герцике и Кукейнос, находившиеся в вассальной зависимости от Полоцка. В 1201 году в устье Западной Двины немецкими рыцарями-крестоносцами было основано военно-торговое поселение Рига, что значительно подрывало экономические позиции Полоцка.
В начале 1240-х годов на полоцком княжеском престоле часто оказывались литовцы, однако государство сохраняло самостоятельность. Правивший в Полоцке во второй половине XIII века Андрей Полоцкий (1342—1377, 1381—1387) является одним из самых замечательных политических деятелей в истории Полотчины. После утраты князем Андреем Полоцкого княжества его сменил Скиргайло Ольгердович (1387—1397) — последний самостоятельный полоцкий князь. С 1392 года земли бывшего Полоцкого удела в составе Великого княжества Литовского управлялись наместниками, а с 1504 года — воеводами.
Думаю,Вы,найдете здесь ответ! :)