У християнській Європі у середні віки (У-ХУ ст.) слово '"географія" зникло з лексикону. Увесь навколишній світ люди населяли фантастичними істотами, науковий горизонт звузився до найближчих монастирів. Однак розвиток науки не припинявся. Спадкоємцями античних знань стали араби, які торгували з країнами Сходу, Середземномор'я та Африки. Арабські вчені вивчали і перекладали наукові праці античних авторів. «Описання світу» Ананія Ширакаці, що більше відоме як «Вірменська географія», є не що інше, як творче переосмислення «Географії» Птолемея. На арабську мову перекладалася значна частина наукової спадщини стародавніх греків, а також видатні пам"ятки індійської, сирійської та іранської науки. На арабській мові писалися наукові праці учених різних народів. Арабські вчен гали за природою і зробили багато висновків про клімат, а саме: описали мусони, формування хмар, запропонували ділити Землю на 14 кліматичних районів, запримітили зміну клімату з довготою, створили Атлас клімату. Вони також вивчали особливості утворення рельєфу під дією зовнішніх факторів, тощо.
Ібн Баттута - це один з найвидатніших мандрівників того часу. За свого життя він відвідав Аравійський півострів, Ефіопію, Червоне море. Багдад, Персію, землі Причорноморя і через степи Росії потрапив у Бухару та Самарканд, а через гори Афганістану - в Індію.
Він також перетнув Сахару аж до Тімбукту та східну Африку до 10° пд. ні. і довів, що «жарка зона» заселена.
Значні географічні досягнення були і в Китаї. Китайці першими у світі здійснили перепис населення, першими почали проводити систематичн за погодою, створили опадомір, описали кругообіг води у природі, склали теорію формування річкових заплав та описали процеси руйнування гір. Крім того, вони перетнули Тибет і Гімалаї, проклали морські шляхи на захід і схід та інтенсивно розвивали картографію.
У Європі велика роль у відкритті земель належала паломникам, купцям, учасникам хрестових походів. Так, Марко Поло ще юнаком у 1271 р. відправився разом з батьком і дядьком у тривалу подорож до Китаю і залишився там на 17 років. У 1295 році, повернувся додому але потрапив,у Генуезьку фортецю, де й продиктував одному з в'язнів свою "Книгу", в якій детально описується Китай, згадується Японія, Мадагаскар, доводиться, що південніше екватора є поселення людей. Книга мала велике значення для усіх наступних подорожей, зокрема для подорожі Колумба.
Что такое осанка? Ровная спина, плечи вниз и лопатки назад. Проще говоря держать спину ровно.С давних времён восточные женщины носят на голове кувшины с водой чтобы осанка была идеальна.Но если не держать осанку то могут начаться проблемы с позвоночником.Хочу вам предложить 2 упражнения для улучшения осанки: 1 положи ровно верёвочку на пол и на голову 1-2 книги аккуратно пройди по верёвочке на пальцах так чтобы книжки не упали 2 стань спиной к стенке так чтобы спина и плечи касались стенки постой так 2-3 минуты и аккуратно отойди выполняйэто упражнение несколько раз в день.
Пришвин Михаил Михайлович родился в 1873 г. в имении Хрущево Елецкого уезда Орловской губернии в семье разорившегося купца. Отец умер вскоре после рождения сына, оставив на руках жены шестерых детей. Учился сначала в Елецкой гимназии, потом в Тюменском реальном училище. Окончив его, уехал в Ригу и поступил в политехникум на агрономическое отделение. Занимался нелегальной политической деятельностью, за что был исключен. В 1898 г. М. Пришвин — студент агрономического отделения Лейпцигского университета. В 1902 г. вернулся в Россию, служил земским агрономом в Луганском и Клинском уездах, и первые печатные труды создал по практической агрономии. Лишь в 1906 г. в журнале «Родник» был опубликован первый рассказ Пришвина «Сашок» . Оставив службу, Пришвин пустился собирать фольклор по северным губерниям, даже заходил в Лапландию (территория Финляндии и Норвегии) . Именно о событиях и впечатлениях от путешествия его путевые очерки «В краю непуганых птиц» (1907) и «За волшебным колобком» (1908), После этого Пришвин объездил и обошел Центральную Россию, Крым и Казахстан и выпустил несколько книг о флоре и фауне этих территорий. В 1912—1914 гг. при содействии М. Горького вышло первое собрание сочинений Пришвина. В годы Первой мировой войны (1914—1917). Пришвин был фронтовым корреспондентом газет «Речь» и «Биржевые ведомости» . После 1917 г. жил в Ельце, а в 1922 г. переехал в Талдом, уездный город Тверской губернии. Попытки Пришвина превратить краеведческие и географические очерки в литературный жанр увенчались неоспоримым успехом. В 1923 г. он начал автобиографический роман «Кащеева цепь» и окончил его в последние дни своей жизни. В 1930-е гг. писатель ездил по всей стране, отыскивая сюжеты для своих книг. Он побывал на Крайнем Севере, на Дальнем Востоке, о чем и написал книги «Дорогие звери» (1931), «Корень жизни» (1933). В 1940 г. сочинил поэму в прозе «Фацелия» — дневниковые записи о странствиях по Центральной России. Умер в 1954 г. в Москве.
У християнській Європі у середні віки (У-ХУ ст.) слово '"географія" зникло з лексикону. Увесь навколишній світ люди населяли фантастичними істотами, науковий горизонт звузився до найближчих монастирів. Однак розвиток науки не припинявся. Спадкоємцями античних знань стали араби, які торгували з країнами Сходу, Середземномор'я та Африки. Арабські вчені вивчали і перекладали наукові праці античних авторів. «Описання світу» Ананія Ширакаці, що більше відоме як «Вірменська географія», є не що інше, як творче переосмислення «Географії» Птолемея. На арабську мову перекладалася значна частина наукової спадщини стародавніх греків, а також видатні пам"ятки індійської, сирійської та іранської науки. На арабській мові писалися наукові праці учених різних народів. Арабські вчен гали за природою і зробили багато висновків про клімат, а саме: описали мусони, формування хмар, запропонували ділити Землю на 14 кліматичних районів, запримітили зміну клімату з довготою, створили Атлас клімату. Вони також вивчали особливості утворення рельєфу під дією зовнішніх факторів, тощо.
Ібн Баттута - це один з найвидатніших мандрівників того часу. За свого життя він відвідав Аравійський півострів, Ефіопію, Червоне море. Багдад, Персію, землі Причорноморя і через степи Росії потрапив у Бухару та Самарканд, а через гори Афганістану - в Індію.
Він також перетнув Сахару аж до Тімбукту та східну Африку до 10° пд. ні. і довів, що «жарка зона» заселена.
Значні географічні досягнення були і в Китаї. Китайці першими у світі здійснили перепис населення, першими почали проводити систематичн за погодою, створили опадомір, описали кругообіг води у природі, склали теорію формування річкових заплав та описали процеси руйнування гір. Крім того, вони перетнули Тибет і Гімалаї, проклали морські шляхи на захід і схід та інтенсивно розвивали картографію.
У Європі велика роль у відкритті земель належала паломникам, купцям, учасникам хрестових походів. Так, Марко Поло ще юнаком у 1271 р. відправився разом з батьком і дядьком у тривалу подорож до Китаю і залишився там на 17 років. У 1295 році, повернувся додому але потрапив,у Генуезьку фортецю, де й продиктував одному з в'язнів свою "Книгу", в якій детально описується Китай, згадується Японія, Мадагаскар, доводиться, що південніше екватора є поселення людей. Книга мала велике значення для усіх наступних подорожей, зокрема для подорожі Колумба.