Відповідь:
Таким образом, Первая мировая война — это своего рода пролог короткого ХХ века. Именно здесь были обозначены ключевые темы столетия: социальные разногласия, геополитические противоречия, идеологическая борьба, экономическое противостояние. Это притом что на рубеже XIX и ХХ веков многим казалось, что войны в Европе канули в Лету. Если и случаются столкновения, то только на периферии, в колониях. Развитие науки и техники, утонченная культура Fin de siècle, по мнению многих современников, не предполагали «кровавую бойню», стоившую миллионы жизней и похоронившую четыре великих империи. Это и первая война в мире, обладающая тотальным характером: были затронуты все социальные слои населения, все сферы жизни. Не осталось ничего, что не было бы вовлечено в эту войну.
Пояснення:
Відповідь:
У 1054 р. стався розрив між папством і східною церквою, що поклав початок роздільного існування двох церков – римо-католицької (грец. вселенської) і православної. Насправді, церкви на латинському Заході і грецькому Сході вже давно розвивалися відокремлено, а затяжні схизми, тобто розколи єдиної церкви, траплялися і раніше. Багато в чому протистояння східної і західної церков визначалося як різними уявленнями про взаємини світської і духовної влади, так і суперництвом римського папи та константинопольського патріарха. Істотну роль у загостренні взаємин Риму та Константинополя грали політичні чинники – такі, як відродження Римської імперії на Заході і боротьба імперії і папства проти Візантії на півдні Італії в першій половині XI ст. Разом з тим, між латинською і грецькою церквами до середини XI ст. накопичилися і значні відмінності в тлумаченні християнського віровчення.
Мабуть, ще в боротьбі з варварами-аріанами, відстоюючи повну рівність Христа Богові Отцеві, на заході до Нікейського символу віри стали додавати filioque (лат.: «і від Сина»), стверджуючи, таким чином, похождення Святого Духа не тільки від Бога Отця, а й від Сина. Наприкінці VIII ст. з ініціативи Карла Великого це додавання було прийнято під франкської імперії, а на початку XI ст. затверджено папством.
У першій половині XI ст. на Заході остаточно оформилося вчення про пресуществленіє, тобто про б перебування тіла і крові Христа в хлібі і вині, використовуваному в таїнстві Євхаристії. Якщо на Сході вважали, що тіло і кров присутні в хлібі і вині лише духовно, то на Заході зміцнилася думка, згідно з яким при відправленні таїнства хліб і вино перетворюються на справжні кров і плоть які віруючі, за словами одного з теологів, буквально «пережовують зубами». На підставі вчення про пресуществленіє в XIII ст. було обгрунтовано і відмінність між причастям мирян і духовенства, також поглибити догматичні суперечності, що розділяли католицьку і православну церкву. Якщо в хлібі і вині присутня справжня кров і плоть Христа, іншими словами сам Христос, то і в хлібі окремо і у вині окремо наявна весь відразу. Католицькі теологи визнали тому можливим причащати мирян одним хлібом, священиків ж – як і
Пояснення:
Правители давали знати большую власть над населением,которые жили на этих землях.
Хлодвиг разделил свое государство между своими 4 сыновьями, как наследниками власти.