алекса́ндр iii алекса́ндрович (26 февраля [10 марта] 1845, аничков дворец, санкт-петербург — 20 октября [1 ноября] 1894, ливадийский дворец, крым) — император всероссийский, царь польский и великий князь финляндский с 1 [13] марта 1881 года. сын императора александра ii и внук николая i; отец последнего российского монарха николая ii.
в царствование александра iii россия не вела ни одной войны. за поддержание мира монарх получил официальное прозвание царь-миротворец[2][3].
придерживался консервативно-охранительных взглядов и проводил политику контрреформ, а также русификации национальных окраин. заключил франко- союз.
1)Кризис Римской империи III века — период истории Римской империи, хронологические рамки которого обычно определяют в годы между гибелью Александра Севера в 235 году и провозглашением императором Диоклетиана в 284 году. Этот период характеризуется рядом кризисных явлений в экономике, ремесле, торговле, а также нестабильностью государственной власти, внутренними и внешними военными столкновениями и временной потерей контроля Рима над рядом областей. В различных исторических школах взгляды на причины возникновения кризисных явлений различаются, в том числе существует мнение об отсутствии необходимости выделять III век в качестве отдельного периода римской истории.
2)Римській імперії вдалося на певний час вийти зі стану кризи. Імператорська влада знову зміцнилася. З 284 р. н. е. в Римі встановлюється домінат (від латин, dominus – пан). Це уже відверто монархічний лад типу східної деспотії. Рештки старих республіканських установ були ліквідовані, Сенат перетворився на міську раду Риму. Влада домінуса стала вищою від законів і була оголошена божественною. Управління здійснювалося на суворо централізованій основі під патронатом чиновників. Підготовка законопроектів і обговорення питань зовнішньої і внутрішньої політики виконувалося тепер державною Радою, що діяла при імператорі і за його дорученням.
Домінує спирався на постійну армію, служба в якій вважалася почесною професією. Чиновники отримали форму одягу, привілеї, пенсії. Крім військового відомства, важливе місце в державі належало відомству фінансовому.
Реформи розпочав імператор Діоклетіан (284-305), син вільновідпущеника, проголошений військом імператором. Він провів податкову реформу. Колишні непрямі податки були замінені уніфікованим подушно-поземельним податком, який збирався натурою і був вищим. Було також здійснено монетну реформу, в обіг випущена повноцінна золота монета, поруч зі срібною і бронзовою. Едикт про тверді ціни на товари і послуги (301 р.) став першою спробою державного регулювання цін як на предмети першої необхідності, так і на оплату праці. Наприклад, гонорар адвоката був вищим за одноденну плату мідника у 15 разів.
Враховуючи сепаратистські тенденції ряду провінцій, Діоклетіан розукрупнив Імперію на 101 провінцію (пізніше до 120), об'єднаних у 12 т. зв. діоцезів. Це призвело до зменшення сили і, відповідно, можливості самостійних дій управителів провінцій.
Діоклетіан розділив імперію на чотири частини ("тетрархія") і призначив собі співправителів. Два августы – по одному для західної і східної частин Імперії – самі добирали собі двох співправителів цезарів. Відтепер чотири співправителі спільно придушували спроби самозваних претендентів на престол. Кожний з них був наділений найвищими повноваженнями на своїй території, але намагання стати одноосібним правителем відразу ж наштовхувалося на опір решти трьох співправителів. Цей механізм на якийсь час зупинив калейдоскопічну зміну імператорів, внутрішньо зміцнив державу, дозволив організувати відсіч варварам на кордонах імперії. Сама армія зросла приблизно на третину і була розділена на дві частини. Перша стояла на кордонах держави, друга посилалася на підкріплення туди, де виникала у цьому потреба.
Объяснение:
Характерные черты:
• Возвращение к правлению Бурбонов
• Возврат к старому порядку донаполеоновского периода, но в режиме конституционной монархии
• По конституции все признавались равными перед законом, то бишь конституция была выше короля
• Кодекс Наполеона оставался действительным
• Реставрация осуществлялась мирным путем посредством законов и ограничению власти политической элиты
Объяснение:
Реставрация началась с того, что 2 апреля 1814 года сенат и во главе с Шарлем-Морисом Талейраном проголосовал и решением большинства Наполеон был отстранён от власти. Тогда же в стране была восстановлена монархия, а Франция вернулась в статус Королевства. Встал вопрос о том, кто займёт трон. Было принято решение пригласить Луи-Станисласа-Ксавье, который являлся братом короля Людовика XVI, казненного ранее. Короновали нового монарха как ЛюдовикаXVIII. 6 апреля Наполеон отрёкся от престола после чего в страну сразу же вернулся Луи.
От Талейрана последовало предложение, создать условия сдерживания и ограничения власти монарха. Предложенное было поддержано союзными государствами. Так 1814 году приняли Хартию. Включавшую в себя одновременно мировые соглашения с союзниками и правила по которым должна была осуществляться власть короля.. Потери территорий во Франции практически не произошли, союзники же в свою очередь удалили все принадлежащие им войска с территории страны. Хартия содержала следующие важные пункты:
Новая система власти была представлена Конституционной монархией.
Парламент состоял из двух палат. Верхнюю из которых назначал сам король, а члены нижней назначались избирательным путём.
Избирательным правом обладали только мужчины достигшие сорока лет и старше, а так же они были обязаны оплачивать налог в 1000 франков.Право выбирать принадлежало мужчинам, которые перешли 40-летний порог, платившие налог 1 тысячу франков.