Прибалтійські країни, після досвіду Мюнхена, не вірили, що Велика Британія та Франція реально виконають свої зобов'язання з їх захисту в разі німецької агресії[2]. Тому уряди Естонії, Латвії та Фінляндії заявили, що будь-яку гарантію, дану без їхнього прохання, будуть розглядати як акт агресії, після чого поспішили укласти пакти про ненапад з Німеччиною (7 червня). При цьому, Німеччина не лише обіцяла не нападати на прибалтійські країни, але і гарантувала до в разі агресії СРСР. Це викликало у прибалтійських урядів відчуття безпеки.[3]. Високопоставлені німецькі військові (Франц Гальдер та Вільгельм Канаріс) відвідали балтійські країни і вели там переговори про військове співробітництво. За повідомленням німецького посланника в Таллінні, начальник штабу естонської армії Рек заявляв йому, що Естонія може сприяти Німеччини у встановленні контролю над Балтійським морем, у тому числі в мінуванні Фінської затоки проти радянських військових кораблів[4]. 23 серпня 1939 був підписаний договір про ненапад між Німеччиною та СРСР. Згідно з секретними додатковим протоколам до договору, Естонія, Латвія, Фінляндія і схід Польщі були включені в радянську сферу інтересів.
Первый раз в музее Горгиппия. Когда я была в четвертом классе мы пошли в музей. Сначала мы пошли в здание. У всех было удивление, потому что там были странные для нас вещи. Например,мне понравилась расческа. Она была большая ,с длинными зубьями. Здание было маленькое , с множеством маленьких комнат. Мне кажется дизайн сделан в стиле восьмидесятых, потому что ковры лежали не только на полу, а еще и на стене висели. После этого мы пошли на улицу. Все сразу побежали смотреть на небольшой городок. Нам очень понравилось смотреть как раньше жили люди. Это было здорово, жаль только, что не разрешали спускаться туда. Потом мы пошли смотреть наскальные рисунки, их можно было потрогать и посмотреть поближе. Всему классу понравился этот поход в музей Горгиппия, в том числе , и мне.
Нерехта. Город-музей под открытым небом.Расположен на юго-западной окраине Костромской области, на середине пути между Костромой и Ярославлем. Памятники церковной и гражданской архитектуры, живописные уголки придают городу неповторимую уникальность. Станция Нерехта — узловая, имеет выгодное с экономической точки зрения расположение. Имеется прямое сообщение с Москвой, Ярославлем, Иваново, Костромой и другими крупными городами России. В 1970 году Нерехта была включена в список городов «Малого Золотого кольца» России и является одним из привлекательнейших мест Костромской области и всей Центральной России. Недаром Нерехту называют еще «музей под открытым небом». Патриарх Московский и всея Руси Алексий Второй, посетивший Нерехту в июле 1994 года, назвал ее «благословенным городом».
