От эпохи Средневековья сохранились в основном культовые памятники, а большинство светских произведений погибло. Это обстоятельство рисует во многом одностороннюю картину художественной жизни этого времени. Важно учитывать и то обстоятельство, что деятели церкви, особенно в Западной Европе (где грамотными были по преимуществу клирики) нередко совмещали церковные и светские должности: в Византии они были выходцами из крупной аристократии, не чуравшейся светской образованности, и это не могло не накладывать определенного отпечатка на характер заказываемых ими произведений.
Імперія карла великогочас найбільшої могутності франкської держави припадає на правління сина піпіна короткого — карла великого (742-814).внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності.карл перейшов у наступ на арабську іспанію. правда, його перший похід в іспанію (778) не був успішним.надалі франки методично просувалися на південь від піренеїв. у 801 р. в арабів була відібрана барселона на території північно-східної іспанії заснована іспанська марка (прикордонна територія), населення якої становили головним чином баски і наварці.за карла великого внаслідок тривалих воєн (з 772 по 804 р.) була завойована і приєднана до франкської держави саксонія.внаслідок багатьох воєн кордони франкської держави значно розширилися. за площею держава франків наближалася до старої західної римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності.королівський титул більше не задовольняв франкського короля. карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа лев iii, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до карла, у якого шукав захист. карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на рим. у подяку за цю папа наприкінці 800 р. в соборі св. петра в римі вінчав франкського короля імператорською короною. так була встановлена нова імперія на заході. ця подія викликала конфлікти між карлом і візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого риму.в останні роки життя карл обрав постійним місцем перебування свою нову столицю ахен. головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень.на початку ix ст. карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі держав в ії; його заступництва шукали королі шотландії , вожді племінних ірландських князів.однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. створена шляхом завоювань, вона булі надзвичайно різноманітна за етнічним складом. крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої галлії до імперії карла великого входили сакси, фризи, бавари, алвмани, тюринги, лангобардні та ін.кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. тому карл великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний різ туди, де виникала реальна загроза відпадання тієї або іншої території. з часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. неміцні, суто зовнішні зв'язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії карла великого
В каждой стране были свои поверья, которые основывались на легендах и мифах.
У славян существовало несколько легенд о том, откуда произошел мир и его обитатели. У многих народов (древних греков, иранцев, китайцев) существовали мифы о том, что мир возник из яйца. Подобные легенды и сказки можно найти и у славян. Шумеры объясняли происхождение вселенной следующим образом. В шумерской мифологии небо и земля изначально мыслились как гора, основой которой была земля, персонифицировавшаяся в богине Ки, а вершиной - небо, бог Ан. От их союза родился бог воздуха и ветра Энлиль, сам именовавшийся «Великой горой», а храм его в городе Ниппуре звался «домом Горы»: он отделил небо от земли и устроил космос- Вселенную и так далее, у разных народов - разные поверья.
