Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.
В 1697-1698 годах Петр инкогнито путешествует по Европе в составе Великого посольства . За границей Петр получил обширные знания в навигации, артиллерийском деле, кораблестроении. После встречи с Августом II, саксонским курфюрстом и польским королём, Петр решает перенести центр внешнеполитической активности с юга на север и выйти на берега Балтийского моря, которые предстояло отвоевать у Швеции, самого мощного государства в тогдашней Балтике.
Стремясь сделать государство более эффективным, Петр I провел реформы государственного управления (созданы Сенат, коллегии, органы высшего государственного контроля и политического сыска, церковь подчинена государству, введен Духовный регламент, проведено деление страны на губернии, построена новая столица – Санкт-Петербург).
Понимая отсталость России в промышленном развитии от ведущих европейских держав, Петр использовал их опыт в самых различных областях – в мануфактурном деле, в торговле, в культуре. Государь уделял огромное внимание и даже насильно заставлял дворян и купцов развивать необходимые стране знания и предприятия. К этому можно отнести: создание мануфактур, металлургических, горных и других заводов, верфей, пристаней, каналов. Петр прекрасно понимал, насколько важны военные успехи страны, поэтому лично возглавлял армию в Азовских походах 1695-1696 годов, принимал участие в разработке стратегических и тактических операций входе Северной войны 1700-1721 годов, Прутского похода 1711 года, Персидского похода 1722-23 годов.