У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»
*Никола́е Чауше́ску* — румынский государственный и политический деятель, генеральный секретарь ЦК Румынской коммунистической партии
*Лех Валенса* — польский политический деятель, активист и защитник прав человека, первый руководитель независимого профсоюза «Солидарность»
*Желёв* - болгарский мыслитель и политический деятель, Президент Болгарии (1990-1996)
*Вацлав Гавел* – чешский драматург, эссеист, политический арестант, публичный активист и совесть цивилизации, позднее – девятый президент Чехословакии и 1-ый президент Чешской Республики, на данный момент – пенсионер.