Финики́я (от греч. Φοίνικες, фойникес, буквально «страна пурпура») — древнее государство, находившееся на восточном побережье Средиземного моря с центром в современном Ливане. Крайней северной точкой Финикии было устье реки Оронт, а южной — гора Кармель. На юге Финикия граничила с Израильским царством, а на Востоке и Севере — с Сирией. По Геродоту, Финикия простиралась от Посидия до Израильского царства. При Селевкидах её считали от Орфосии (устье Нар-Берида) до устья Нар-Зерка. Из более поздних географов одни (например, Страбон) считают Финикией весь берег до Пелусия, другие южную границу её помещают у Кесарии и Кармеля. Только римское позднее провинциальное деление распространило имя Финикии на прилегающие к полосе внутренние области до Дамаска, а впоследствии стало различать Финикию Приморскую от Ливанской. При Юстиниане даже Пальмира была включена в состав последней.
Жители страны, финикийцы, создали мощную цивилизацию с развитыми ремёслами, морской торговлей и богатой культурой. Финикийская письменность стала одной из первых зафиксированных в истории систем фонетического письма. Наивысший расцвет финикийской цивилизации приходится на 1200—800 год до нашей эры.
БИбЛ,СИДОН И ТИР
Данило Романович Галицький народився 1201 році в сім’ї романа Мстиславовича та княгині Анни. У ранньому дитинстві після смерті батька ледь не загинув в питомих усобицях, знесилених Давню Русь. Княжича Данила врятувала мати-вдова, прихопивши його разом з братом Васильком до Польщі, в місто Санок, до свого родича князя Лешко Білому.
Там княгиня з дітьми у відносній безпеці пережила міжкнязівські і боярську усобицю в своїх родових володіннях.
Данило Галицький рано зрозумів, які біди приносять Російській землі чвари, і в подальшому суворо карав їх призвідників в своїх володіннях.
Десятирічний Данило Романович у 1211 році несподівано став удільним князем на Русі. Бояри Галича, які потребували слухняному правителя, звели його на княжий престол в цьому давньоруському місті. Проте вже в наступному році свавільні бояри, що володіли значною військовою силою, вигнали його з Галича, позбавивши влади та Вітчизни. Доброї та надійної дружини у князя Данила Романовича не було, і відстояти батьківський престол зі зброєю в руках він не міг.
Правнук знаменитого Володимира Мономаха жив у вигнанні - і в Польщі у князя Лешко Білого, і в угорського короля Андрія - довго, до 20-річного віку, коли він вже змужнів і як воїн, і як військовий вождь, здатний водити в бій дружину і ополчення . Доля в кінці кінців виявилася милостивою до Данилу Романовичу - в ході князівських усобиць в 1221 році він став удільним князем на Волині.
Бойове хрещення Данило Романович отримав у війні на західних рубежах Російської землі. Його першими противниками стали поляки й угорці, не раз вторгалися на Русь і втручалися в князівські міжусобиці. Його союзником став його тесть волинський князь Мстислав Удатний. На той час у князя Данила була вже чимала дружина. Тепер він не боявся боярського свавілля і боярських заколотів у своїх володіннях і недоброзичливості сусідів з давньоруського князівського будинку.
и Клермонт6 построил в 1807 году Роберт Фултон в америке ( курсировал из Нью-Йорка в Олбэни