Лжедмитрий I [год рождения неизвестен – 17(27).5.1606, Москва], самозванец, авантюрист, выдававший себя за русского царевича Дмитрия Ивановича, русский царь в 1605-1606 гг. Происхождение Лжедмитрия I неясно; по официальной версии правительства Бориса Годунова, он – беглый дьякон Чудова монастыря (в Москве) Григорий Отрепьев, сын галичского дворянина Богдана Отрепьева. Появился в 1601 г. в Польше и был поддержан польскими магнатами и католическим духовенством. В 1603-1604 гг. была развёрнута подготовка возведения Лжедмитрия I на русский трон. Лжедмитрий I тайно принял католичество и обещал после воцарения отдать Польше Северскую и Смоленскую земли, участвовать в антитурецком союзе, оказать Сигизмунду III в его борьбе со Швецией, ввести в России католичество, жениться на дочери сандомирского воеводы Е. Мнишка Марине, передать ей в качестве «вена» Новгород и Псков и уплатить Мнишку 1 миллион злотых. Осенью 1604 г. Лжедмитрий I перешёл с польско-литовским отрядом русскую границу и был поддержан частью русских феодалов, горожанами, служилыми людьми, донскими и запорожскими казаками и крестьянами южных районов, где развёртывалась антифеодальная борьба. Несмотря на поражение под Добрыничами, Лжедмитрий I укрепился на Юге страны (в Путивле). После внезапной смерти Б. Ф. Годунова его армия под Кромами перешла на сторону Лжедмитрия I. 1 июня 1605 г. в Москве произошло народное восстание, и правительство Годуновых было свергнуто. 20 июня Лжедмитрий I вступил в Москву. Заняв царский престол, Лжедмитрий I пытался проводить самостоятельную внутреннюю и внешнюю политику.
Після провальних «мирних» спроб захопити владу в Україні більшовики вирішили вдатися до більш рішучих заходів. У жовтні Ленін таємно приїжджає в Петроград, де починає пропагувати нове повстання, його не підтримують Каменєв і Троцький. Другий при цьому пропонує дочекатися рішень Другого З'їзду Рад (Всеросійського), призначеного на 20 і перенесеного на 25 жовтня (за старим стилем). 18 жовтня 1917 (за ст. Стилем) в гарнізонах Петрограда відбулося нарада полків, де було вирішено провести збройне повстання проти чинної влади, якщо його ініціює Петрораду (де у більшовиків було 90% голосів). Через п'ять днів на бік більшовиків перейшов гарнізон Петропавлівської фортеці. На боці ж Тимчасового уряду виявилися юнкера з училищ і шкіл військових прапорщиків, ударна жіноча рота, козаки. 24 жовтня сили більшовиків захопили телеграф, телеграфне агентство, за до якого викликали з Крондштата бойові кораблі. Вони ж не дали юнкерам розвести частина мостів. У ніч з 24 на 25 жовтня більшовикам вдалося захопити центральну телефонну станцію, Держбанк, Варшавський вокзал, відключити центральне електропостачання урядових будівель, вивести в Неву крейсер «Аврора». До полудня «революційні маси» захопили Маріїнський палац. Штурм ж Зимового палацу був проведений пізно вночі, після попереднього його обстрілу з гармат крейсера «Аврора». У 2 години 10 хвилин 26 жовтня Тимчасовий уряд здався.
