Реконки́ста[1] (исп. и порт. Reconquista — отвоёвывание) — длительный процесс отвоёвывания пиренейскими христианами — в основном испанцами и португальцами — земель на Пиренейском полуострове, занятых маврскими эмиратами.
Реконкиста началась сразу же после завоевания большей части Пиренейского полуострова арабами в первой половине VIII века. Она шла с переменным успехом, что было связано с феодальными распрями, заставлявшими пиренейских христианских властителей сражаться друг с другом, а также со своими мятежными вассалами. Это в ряде случаев вынуждало христианских правителей заключать временные союзы с мусульманами. С другой стороны, раздоры существовали и среди арабских князей, которые в ходе борьбы за власть обращались за к христианам.
Во время Крестовых походов борьба против мавров воспринималась как борьба за весь христианский мир. Для борьбы с маврами были созданы рыцарские ордены по образцу тамплиеров, Папство призывало европейских рыцарей к борьбе с сарацинами на Пиренейском полуострове.
Завершилась реконкиста в 1492 году, когда Фердинанд II Арагонский и Изабелла I Кастильская изгнали последнего мавританского властителя с Пиренейского полуострова. Они объединили бо́льшую часть Испании под своей властью (Королевство Наварра было включен
Объяснение:
дай мне лучший ответ
Объяснение:
В отличие от западноевропейской литературы Нового Времени, художественные тексты в Китае занимали второстепенное место относительно литературы историографической и этико-философской направленности, как прямое следствие господства конфуцианской идеологии.
Бросается в глаза отсутствие древнейшего пласта эпического устного творчества и разрозненность мифологических представлений. Предполагается, что в их искоренении также участвовала конфуцианская идеология; следы их существования обнаруживаются в фольклоре китайских национальных меньшинств.
Отличительной чертой иерархии китайских литературных жанров является низкое положение драмы и её сравнительно позднее возникновение. Малоразвитыми относительно европейской традиции оказались мемуарный и эпистолярный жанры, однако их место занял т. н. жанр «записок» бицзи, близкий к эссе.
Усіх єгипетських хлопчиків незалежно від походження в 7-8 років приймали в школу при храмі. Навчання було платним: платили здебільшого харчами. Один з написів розповідає про бідного юнака, який «досяг ніг фараона завдяки своїй дощечці для письма». Завершивши освіту, що передбачала засвоєння ієрогліфів, опанування мистецтва письма й читання, а також арифметики, геометрії та географії, учні здобували звання «переписувача, що одержав дощечку». Це давало можливість обійняти адміністративну посаду.
Батьки приділяли хлопчикам і дівчаткам однакову увагу, хоча освіта не вважалася обов’язковою, особливо для дівчат. Утім, іноді дівчатам усе-таки вдавалося її здобувати. Перша в історії жінка-лікар, Песечет, практикувала в Мемфісі в 3 тисячолітті до н. е.
З давніх-давен єгиптяни вміли вимірювати час. Це було потрібно, щоб стежити за розливами Нілу. Повінь завжди починалася, коли в ясні липневі ночі край неба з’являлася зірка Сиріус. Єгиптяни першими винайшли годинник: сонячний і водяний.
Єгипетський рік становив 12 місяців, кожен з яких мав 30 днів. Поділявся місяць на три декади (по 10 днів). Добу становили 24 години: 12 нічних і 12 денних годин.
1. Сонячний годинник.
2. Давньоєгипетська лінійка.
Спорудження пірамід, храмів свідчить про неабиякі математичні знання давніх єгиптян. Точність розрахунків для будівництва пірамід і досі вражає. Адже піраміди точно орієнтовані своїми кутами за сторонами світу. Особливо шанували єгиптяни геометрію. Знання геометрії ставало в пригоді для обчислення площ посіву та під час будівництва зрошувальних споруд.
Добрі знання мали єгиптяни і з медицини. Лікарі надавали до при переломах, використовували бинти, накладали шви, а також робили досить складні хірургічні операції. Археологи знайшли такі хірургічні інструменти, як бронзові ножі-скальпелі, голки. Єгиптяни складали довідники-порадники лікарям, писали медичні праці. Помітними були досягнення в астрономії - науці про планети та зірки. Єгиптяни давали назви зіркам та сузір’ям, складали карти. Наприклад, сузір’я Великої Ведмедиці (Великий Віз) називали Ногою Бика. Єгиптяни вірили, що за зірками можна визначити долю людини.
Які знання потрібні були єгиптянам для: 1) обчислення періодів розливу Нілу й занять землеробством; 2) обчислення податків, розміру врожаїв; 3) будівництва пірамід, палаців, храмів; 4) виготовлення мумій?
1. У Єгипті побутувало прислів’я: «Таємниця лікаря - це знання серцебиття». Як це прислів’я свідчить про рівень медичних знань? 2. Поміркуйте, чому найбільших успіхів єгиптяни досягли в медицині. 3. У чому своєрідність образотворчого мистецтва давніх єгиптян?
Давньоєгипетські митці першими почали створювати скульптурні портрети. Палаци, храми, гробниці прикрашено статуями фараонів, вельмож, полководців та верховних жерців. Унікальними є статуї царевича Рахотепа та його дружини. Проте в скульптурі увічнювали й простих людей.
Створюючи статуї, скульптори дотримувалися певних правил. Роздивившись уважно скульптурні зображення, ви помітите, що ноги людей щільно стулені, одна рука притиснута до грудей, друга - до колін. Погляди спрямовано вперед. Скульптурні зображення чоловіків покривали фарбою коричневого кольору, жінок - жовтого, а волосся фарбували в чорний колір.
Людей зображували молодими, красивими й повними сил. На статуї вирізьблювали ім’я й посаду, яку людина займала за життя. У руку воїну вкладали зброю, писареві - сувій.
Стіни гробниць прикрашали розписами й розфарбованими рельєфами - об’ємними зображеннями на площині. Фігури людей вирізьблювали або малювали за певними правилами: верхня частина тіла плечі, руки - виглядала так, ніби ми дивимося на зображеного спереду, а ноги - ніби ми дивимося збоку. Голова теж повернена до нас боком, але око намальоване так, немов ми дивимося людині прямо в обличчя. Фігури фараонів завжди були більшими за інші, чоловічі тіла малювали темнішими фарбами, а жіночі - світлішими.
Давньоєгипетпский рельєф. Близько 2000 р. до н. е.
• Кого й що зображено на рельєфі?
• Знайдіть у тексті опис правил зображення людей у Давньому Єгипті й порівняйте з тим, що бачите на рельєфі.
Єгипетські художники оздоблювали стіни храмів і гробниць сценами буденного життя (зокрема, людей, зайнятих землеробськими роботами) чи війн. Персонажами могли бути хлібороби, пастухи, ремісники. Художники дуже точно відтворювали тварин, рослини та предмети. Збереглися давньоєгипетські пейзажі - краєвиди долини Нілу.
1. Роздивіться картину давньоєгипетського митця. Чи не ускладнюють її сприйняття численні деталі: птахи злітають у небо, кішка полює в хащах папірусу, риба плюскочеться в річці? Що, по-вашому, прагнув утілити художник?
2. На іншій ілюстрації - скульптура. Чому статуям у гробницях надавали портретної схожості з померлими? Яких правил мали дотримуватися єгипетські скульптори та художники? 3. Поміркуйте, чому чоловіка зображено темнішими барвами, а жінку - світлішими.
Давні єгиптяни першими почали застосовувати камінь для будівництва палаців та храмів. Вони також перші навчилися будувати споруди з колонами.