Здобутки. Великої Британії (іноді називають Англія, з 1921 р. - Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії). Був усунутий головний конкурент - Німеччина. Отримала велику частину репарацій. Перейшла більшість німецьких і турецьких колоніальних володінь, значно зміцнилися її позиції в Африці і на Близькому Сході. Втрати. Але перемогу Велика Британія здобула за високу ціну. Людські втрати становили 743 тисячі вбитими і 1 млн. 693 тис. пораненими. Країна втратила близько третини національного багатства. З кредитора американських банкірів перетворилася на їхнього боржника. Вона не зуміла зберегти свої економічні позиції на Сході (особливо в Китаї) і Латинській Америці, де її витискували американський і японський капітал. Величезних збитків Велика Британія зазнала в Росії через борги царського і Тимчасового урядів. Велика Британія Франція Визначте спільні та відмінні риси розвитку Великої Битанії та Франції. Наслідки Першої світової війни Післявоєнне становище Перший лейбористський уряд Наприкінці 1918 р. у країні був сформований коаліційний уряд консерваторів, лібералів і лейбористів на чолі з лідером реформістського крила лібералів Д.Ллойд Джорджем. а)Промисловість, фінанси і торгівля. Держава продовжувала контролювати економіку. У 1921 р. уряд прийняв рішення про часткове відновлення контролю над залізницями і з цією метою об'єднав залізничні компанії в чотири регіональні групи. Ще одним важливим кроком уряду в напрямку регулювання економіки було прийняття в 1919 р. закону про відмову від золотого стандарту фунта стерлінга, який перетворив державу в єдиного контролера випуску паперових грошей. б)Сільське господарство. У сільському господарстві був взятий курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини. в)Політична сфера. Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями, якщо вони мали постійне місце проживання і задовольняли умови майнового цензу. г)Соціальна сфера. Уряд брав участь у здійсненні програм до безробітним, житлового будівництва. У 1918 р. був прийнятий закон про реформу народної освіти, у відповідності з яким запроваджувалось обов'язкове навчання дітей до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безплатною. д)Зовнішня політика. 6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо-ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, що одержала назву «Ірландська вільна держава». З листопада 1917 р. уряд Франції очолював лідер партії радикалів (її офіційна назва - Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістів) Ж.Клемансо. Діяльність кабінету Клемансо в післявоєнний час розгорталася в обстановці небувалого патріотичного піднесення. Уряд влаштував офіційні торжества з нагоди повернення Ельзасу і Лотарингії й організував у Парижі парад Перемоги. День перемир'я з Німеччиною - 11 листопада 1918р.- був оголошений національним святом. Під Тріумфальну арку на Єлисейських полях перенесли останки невідомого солдата, доставленого з поля битви під Верденам, і запалили над ними вічний вогонь. До інвалідів війни і колишніх фронтовиків ставились з підкресленою повагою: їм призначили особливі пенсії, які виплачувались за рахунок репарацій з переможеної Німеччини. Зростала і політична активність трудящих. Крім внутрішніх факторів, вона була викликана «революційною хвилею», яка охопила ряд європейських країну 1917-1919 рр. У цей час помітно зріс вплив Французької соціалістичної партії (ФСП), що будувала свою діяльність на соціал-демократичннх засадах і закликала до проведення соціально значущих реформ. Інший шлях обрали ліві соціалісти. У грудні 1920 р. вони вийшли зі складу Соціалістичної партії й створили Французьку комуністичну партію (ФКЛ).
На тлі зростання економічних проблем загострювалась внутрішньополітична боротьба між провідними політичним партіями Великої Британії. До лібералів і консерваторів, що мали солідний політичний досвід, у боротьбі за владу приєдналась Лейбористська партія , яка була заснована на початку XX ст. Ліберальну партію в англійській двопартійній системі з 1924р. Фактично замінили лейбористи - прихильники проведення соціально орієнтованих реформ і еволюційного розвитку. Консерватори і ліберали не змогли домовитися про формування коаліційного чи однопартійного уряду. У цих умовах формування нового уряду було доручено лейбористам. Перший в історії країни лейбористський уряд очолив лідер партії Р.Макдональд. Наростання політичної нестабільності. Однак догодити всім відразу лейбористи не змогли. У країні наростала політична нестабільність. У листопаді 1924 р. Р.Макдональд і його уряд пішли у відставку.
Странно, что церковь, изначально отрицавшее богатство, как небогоугодное дело, между тем сама накапливала огромные богатства и оказалась крупнейшим землевладельцем в средние века. Происходило это чаще всего путем передачи земель от их собственников, короля, крупных феодалов, церкви в виде подарка. Такой подарок был призван обеспечить властителей поддержкой церкви, освещением их деяний, а в перспективе дать им место в раю. Союз королей и церкви был несомненно взаимовыгодным. Церковь получала земли, с которых имела большой доход, король получал прощение грехов и одобрение всех поступков. Сама по себе церковь войн не вела, по крайней мере в Европе, хотя возглавляла различные военные начинания, полагая, что делаются они во славу Господа.
В конце 30 - х годов XIII века на литовский престол встал князь Миндовг. У него был сын Войшелк. Но самого мощного развития Литовское княжество достигло при правлении Гедимина (1316 - 1341) Гедимин обратил свой взор на древнюю столицу Руси и взял под свое "крыло" некоторые русские земли. Так они защищались от монгольской орды, которая стояла над Русью и не должны были выплачивать дань. Официальным языком оставался русский. Усилялась столица Литовского княжества, Вильна. Этот город стал торговым. Туда приезжало множество торговцев из Руси, Польши, Венгрии. Некоторое время Гедемина звали "Королем Литвы и Руси". Гедимин разделил свои владения между семью сыновьями. Старший сын, Ольгерд, умер в 1377 году после стычки с Польшей за Волынь, но и ее в конце концов закрепили за Литвой.
Був усунутий головний конкурент - Німеччина. Отримала велику частину репарацій. Перейшла більшість німецьких і турецьких колоніальних володінь, значно зміцнилися її позиції в Африці і на Близькому Сході.
Втрати. Але перемогу Велика Британія здобула за високу ціну.
Людські втрати становили 743 тисячі вбитими і 1 млн. 693 тис. пораненими. Країна втратила близько третини національного багатства.
З кредитора американських банкірів перетворилася на їхнього боржника. Вона не зуміла зберегти свої економічні позиції на Сході (особливо в Китаї) і Латинській Америці, де її витискували американський і японський капітал.
Величезних збитків Велика Британія зазнала в Росії через борги царського і Тимчасового урядів. Велика Британія Франція
Визначте спільні та відмінні риси розвитку Великої Битанії та Франції.
Наслідки Першої світової війни
Післявоєнне становище
Перший лейбористський уряд
Наприкінці 1918 р. у країні був сформований коаліційний уряд консерваторів, лібералів і лейбористів на чолі з лідером реформістського крила лібералів Д.Ллойд Джорджем.
а)Промисловість, фінанси і торгівля.
Держава продовжувала контролювати економіку.
У 1921 р. уряд прийняв рішення про часткове відновлення контролю над залізницями і з цією метою об'єднав залізничні компанії в чотири регіональні групи.
Ще одним важливим кроком уряду в напрямку регулювання економіки було прийняття в 1919 р. закону про відмову від
золотого стандарту
фунта стерлінга, який перетворив державу в єдиного контролера випуску паперових грошей.
б)Сільське господарство.
У сільському господарстві був взятий курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини.
в)Політична сфера.
Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями, якщо вони мали постійне місце проживання і задовольняли умови майнового цензу.
г)Соціальна сфера.
Уряд брав участь у здійсненні програм до безробітним, житлового будівництва. У 1918 р. був прийнятий закон про реформу народної освіти, у відповідності з яким запроваджувалось обов'язкове навчання дітей до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безплатною.
д)Зовнішня політика.
6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо-ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, що одержала назву «Ірландська вільна держава». З листопада 1917 р. уряд Франції очолював лідер партії радикалів (її офіційна назва - Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістів) Ж.Клемансо.
Діяльність кабінету Клемансо в післявоєнний час розгорталася в обстановці небувалого патріотичного піднесення. Уряд влаштував офіційні торжества з нагоди повернення Ельзасу і Лотарингії й організував у Парижі парад Перемоги. День перемир'я з Німеччиною - 11 листопада 1918р.- був оголошений національним святом. Під Тріумфальну арку на Єлисейських полях перенесли останки невідомого солдата, доставленого з поля битви під Верденам, і запалили над ними вічний вогонь. До інвалідів війни і колишніх фронтовиків ставились з підкресленою повагою: їм призначили особливі пенсії, які виплачувались за рахунок репарацій з переможеної Німеччини.
Зростала і політична активність трудящих. Крім внутрішніх факторів, вона була викликана «революційною хвилею», яка охопила ряд європейських країну 1917-1919 рр.
У цей час помітно зріс вплив Французької соціалістичної партії (ФСП), що будувала свою діяльність на соціал-демократичннх засадах і закликала до проведення соціально значущих реформ.
Інший шлях обрали ліві соціалісти. У грудні 1920 р. вони вийшли зі складу Соціалістичної партії й створили Французьку комуністичну партію (ФКЛ).
На тлі зростання економічних проблем загострювалась внутрішньополітична боротьба між провідними політичним партіями Великої Британії. До
лібералів і консерваторів, що мали солідний політичний досвід, у боротьбі за владу приєдналась
Лейбористська партія
, яка була заснована на початку XX ст.
Ліберальну партію в англійській двопартійній системі з
1924р. Фактично замінили лейбористи - прихильники проведення соціально орієнтованих реформ і еволюційного розвитку.
Консерватори і ліберали не змогли домовитися про формування коаліційного чи однопартійного уряду. У цих умовах формування нового уряду було доручено лейбористам. Перший в історії країни лейбористський уряд очолив лідер партії Р.Макдональд.
Наростання політичної нестабільності. Однак догодити всім відразу лейбористи не змогли. У країні наростала політична нестабільність. У листопаді 1924 р. Р.Макдональд і його уряд пішли у відставку.