Як йдеться в середньовічній приказці, яка з легкістю увійшла в нашу літературну мову, «всі дороги ведуть в Рим!».Тут все просякнуто величчю, європейською розкішшю і елегантністю, починаючи зі стародавнього Колізею і закінчуючи величезною площею Святого Петра.подорож до Риму варто розпочати з прогулянки по знаменитій площі Пьяцца Навона. Це дуже красиве місце, улюблене багатьма туристами та іноземними гостями. Тут ви можете розслабитися в одному з численних кафе або ресторанів і насолодитися прекрасним видом центру міста, або пройтися вздовж площі, послухати чудові мелодії вуличних музикантів або познайомитися з цікавими художниками, які займаються продажем картин, і вони з задоволенням погодяться намалювати ваш портрет за мінімальну ціну.Дуже цікаво, що раніше на місці площі розміщувався цирк Доміціана, на території якого був стадіон, де проводилися змагання з бігу, метання диска, кулачні бої, турніри і карнавали. А ось зараз площа оточена різними будівлями – красивими палацами, церквами. Серце площі – фонтан Чотирьох Річок, який оздоблено символічними скульптурами річок Дунаю, Гангу, Нілу і Ла-Плати – чотирьох великих річок на чотирьох континентах, представлених у вигляді чотирьох чоловіків. Вінчає фонтан античний римський обеліскНавпроти фонтану височіє церква Великомучениці Агнеси – одного із самих популярних і шанованих італійських святих. Храм побудований в стилі бароко відрізняється пишним оздобленням. Всередині церква прикрашена фресками, мозаїкою, ліпниною і, звичайно ж, чудовими скульптурами. На сьогоднішній день храм є чинним і досі проводять релігійні богослужіння, міси і навіть концерти камерної та класичної музики. Вечорами на площі збирається молодь, сімейні пари з дітьми, які насолоджуються приємним ввечері, а по святах тут запускають феєрверки, проводять різні карнавали і святкування. Здійснити подорож до Риму під час подібних святкувань – надзвичайно вдала ідея.
Під час подорожі до Риму варто звернути увагу на те, що місцеві жителі тут дуже гостинні, доброзичливі, насолоджуються життям і не сумують по дурницях. І я їх чудово розумію, оскільки в такому чудовому місці, як Рим, неможливо нудьгувати..
Объяснение:
Теорія «освіченого абсолютизму», родоначальником якої вважається Томас Гоббс, цілком пройнята раціоналістичною філософією Просвітництва. Сутність її полягає в ідеї світської держави, в прагненні абсолютизму поставити вище всього центральну владу. До XVIII століття державна ідея, виразником якої був абсолютизм, розумілася вузькопрактично: поняття про державу зводилося до сукупності прав державної влади. Міцно тримаючись за вироблені традицією погляди, освічений абсолютизм вніс разом з тим і нове розуміння держави, яка вже накладає на державну владу, що користується правами, і обов'язки. Наслідком такого погляду, що склалася під впливом теорії договірного походження держави, з'явилося те теоретичне обмеження абсолютної влади, яке викликало в європейських країнах цілу низку реформ, де поруч з прагненням до «державної користі» висувалися турботи про загальний добробут.
«Просвітницька» література XVIII століття не тільки ставила завдання критики старих порядків: прагнення філософів і політиків того часу сходилися в тому, що реформа повинна здійснитися державою і в інтересах держави. Не дивно, що ці ідеї припали до смаку деяким монархам, зокрема Фрідріху II. Ще в юності він захопився філософією і листуванням із вільнодумцями, став масоном і написав власний трактат із критикою політичної теорії Макіавеллі, виданий в Голландії під вигаданим ім'ям. А ставши королем, Фрідріх II із завзяттям взявся за проведення реформ — у відповідності із власним розумінням ідей Просвітництва. Він заборонив тортури й оголосив про скасування цензури. Переконаний прихильник свободи віросповідання, король стверджував, що може звести у Пруссії святилища навіть для язичників, якщо ті захочуть оселитися в його державі, а згодом таки розпорядився побудувати католицький собор у Берліні, населеному переважно протестантами. Приватну власність оголосили недоторканною, судочинство за порадою Монтеск'є відокремили від виконавчої влади. За наказом монарха був створений новий звід законів. Фрідріх II запровадив у Пруссії загальну початкову освіту, будував дороги, заохочував заснування нових мануфактур, скасував митниці всередині королівства. Така державна політика, власне, й дістала назву «освіченого абсолютизму»[1].
«Освічений абсолютизм», принаймні в теорії прагнув до союзу монархів і філософів, які бажали підпорядкувати держава чистому розумові. Не дивно, що в літературі «освічений абсолютизм» був зустрінутий захоплено. Найбільш яскравий приклад цього захоплення — політичний світогляд Вольтера, цієї ж точки зору трималася і школа фізіократів з Кене, Мерсьє-де-ла-Рів'єром і Тюрго на чолі.
Політика освіченого абсолютизму, за прикладом Фрідріха II поширився й на інші країни Європи — окрім Англії, Польщі і Франції: Англія вже досягла того, до чого прагнув освічений абсолютизм, в Польщі не було королівського абсолютизму і панувала шляхта, а королі Франції Людовик XV і Людовик XVI не в змозі були взяти на себе ролі ініціаторів реформи, внаслідок чого колишній лад був зруйнований революцією.Хронологічні межі освіченого абсолютизму умовні, зазвичай наводиться період з 1740 р. по 1789 р., тобто від вступу на престол прусського короля Фрідріха II до Великої французької революції.
В російській літературі межі освіченого абсолютизму часто трактують розширено — залучаючи до них добу Петра I, хоча цього російського володаря надихали не стільки ідеї Просвітництва (що в той час були поширені лише в Британії), скільки ідеал «регулярної держави» Самуїла Пуфендорфа та Готфріда Лейбніца.
Також дискусійним є питання чи варто поширювати терміну «освічений абсолютизм» на державу Габсбургів часів Йосипа II та Російську імперію часів Катерини II, які часто визначають як «поліцейські
Объяснение:
