М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
kiss123kiss
kiss123kiss
03.07.2021 17:38 •  История

Подготовить тезисы на тему '" археологические памятники палеолита на территории россии'"

👇
Ответ:
Gubaeva5
Gubaeva5
03.07.2021

Палеолит - древний каменный век, его первый период (более 2 млн. лет назад до 10-го тысячелетия до н.э.). Время существования ископаемого человека, пользовавшегося оббитыми каменными, деревянными и костяными орудиями, занимавшегося собирательством и охотой. Умение добывать и хранить огонь, строить жилища и шить одежду, позволили древнему человеку продвинуться на север в приледниковую зону, где среднегодовые температуры составляли -10-12 градусов. Древнекаменный век совпадает со временем последнего оледенения, являвшегося одним из самых сильных. Ледяной панцирь покрывал огромные пространства на территории Европы, Северной Америки, Азии. Климат был гораздо холоднее современного. По окраинам ледяной пустыни располагались заболоченные тундровые ландшафты, переходившие в холодные степи и лесостепи. Климат был сухой и малоснежный, что позволяло мамонтам, северному оленю, стадам бизонов и лошадей пастись здесь круглый год. В связи со столь суровыми погодными условиями палеолитической эпохи длительное время считалось, что в это время территория Европейского Северо-Востока была сплошь покрыта льдами и непригодна для жизни человека. Однако палеолитические памятники на территории России опровергли эту точку зрения.

Крупнейшие из них - Костенки и Сунгирь.

1. Характерные археологические находки палеолита

Новейшие открытия показали, что верхнепалеолитическое время начинается на востоке приледниковой Европы по геологическим масштабам значительно раньше, чем думали прежние исследователи. Морские отложения перекрывают мощной толщей мустьерское поселение у нынешнего Волгограда, на Волге.

В условиях более благоприятного тёплого климата (микулинское межледниковье), из своих «убежищ» на Балканах и на Северном Кавказе распространяется теплолюбивая растительность. Если сначала росли одни елово-сосновые леса, то затем широко распространяется дуб, достигший полярного круга, граб, липа и бук. В средней части Русской равнины находилась зона широколиственных лесов. К северу от неё росли смешанные хвойно-широколиственные леса и, наконец, ещё дальше на севере, вплоть до Ледовитого океана, - хвойные леса. В следующий, валдайский этап сплошной массив льда был несравненно меньше по размеру. К нему вплотную примыкала зона своеобразной приледниковой растительности, состоявшей из горно-тундровых, лесных и степных видов. Южнее находилась зона лесостепи, а за ней - обширные степные пространства. Это было время наиболее широкого распространения «мамонтовой фауны» - мамонта, шерстистого носорога, северного оленя, песца, обского лемминга, сайги, байбака.

На охоты указывает нередко само расположение древних стоянок этой эпохи. Они находятся вблизи скалистых обрывов и оврагов, в пересечённой местности, представлявшей наибольшие удобства для устройства загонов и облавной охоты.

4,5(10 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
nikitamany87
nikitamany87
03.07.2021
С началом промышленной эпохи крупнейшей колониальной державой становится Великобритания. Нанеся поражение Франции в ходе длительной борьбы в 18—19 вв., она увеличила свои владения за её счёт, а также за счёт Нидерландов, Испании и Португалии. Великобритания подчинила себе Индию. В 1840—42 и совместно с Францией в 1856—60 вела войны против Китая, в результате которых навязало Китаю выгодные для себя договоры. Она завладела Гонконгом, пыталась подчинить Афганистан, захватила опорные пункты в Персидском заливе, Аден. Колониальная монополия, вместе с промышленной монополией, обеспечивала Великобритании положение самой мощной державы на протяжении почти всего 19 в. 
4,7(11 оценок)
Ответ:
tk271287
tk271287
03.07.2021
 

Дисидентський (опозиційний) рух виник в Україні в середині 1950-х років як форма протесту проти дій партійно-державного апарату та порушення ним радянських законів. Слово «дисидент» означає «незгодний» і пояснюється як «людина протестна», яка відкрито протиставляє свої погляди панівній ідеології та рішуче захищає свої переконання. Синонімом слова «дисидент» стало «правозахисник» — людина, яка виборює громадянські, релігійні та національні права.

Дисидентство охопило всі регіони України та найбільші міста, набуваючи національно-демократичного забарвлення. Дисидентський рух в Україні заявив про себе ще навіть раніше, аніж у тогочасних Ленінграді, Москві та інших містах Росії.

Основними причинами виникнення дисидентського руху були політичні: відсутність справжньої політичної самостійності республіки, однопартійна система, яка позбавляла суспільство демократичного вибору шляхів політичного розвитку, забороняла діяльність опозиції, установила цензуру, відкидала будь- які законні можливості для зміни влади, призвела до небаченої бюрократизації системи управління. Не менш важливими були й національно-культурні причини. Серед них насамперед вирізнялися політика зросійщення, позбавлення українського народу самобутніх рис, можливостей для вільного національно- культурного розвитку. Соціально-економічні причини полягали в низькому рівні життя, нав’язуванні Україні невідповідної її потребам і можливостям моделі економічного розвитку, суперечностях економічної політики. Дисидентський рух зумовлювали також релігійні причини, породжені державною антирелігійною політикою й антидемократичними засобами, якими вона проводилася.

Названими причинами були зумовлені й напрями дисидентського руху. Найрадикальнішим і найбільш переслідуваним напрямом був політичний, самостійницький. Представники цього руху мали за мету здобуття державної незалежності України. Головним засобом її здійснення обрали агітацію за вихід зі складу СРСР.

Національно-культурний напрям зосереджувався на питаннях задоволення духовних і культурних потреб українського народу шляхом відродження національної самобутності, традицій мови, усебічного та правдивого висвітлення історії. Представники цього напряму засуджували й чинили опір зросійщенню.

Правозахисний напрям об’єднував людей, що виступали проти незаконних арештів і закритих політичних судів, порушення соціальних, економічних, культурних прав українців як людей і громадян.

Переслідування радянською владою служителів церкви та віруючих покликали до життя рух за свободу совісті, який теж був органічною складовою дисидентського руху. Напрями дисидентського руху не були чітко розмежованими. У діях і заявах дисидентів завжди органічно поєднувалися зусилля, які можна було розцінити як утілення кількох різних напрямів. Українське дисидентство як форма національно-визвольного руху характеризувалося комплексом ознак. Передусім це була мирна, ненасильницька форма боротьби з владою за вплив на свідомість суспільства. Цей рух не мав чітко визначених організаційних форм, а складався з різноманітних гуртків, спілок, об’єднань, комітетів. Він мав загальноукраїнський характер і був представлений своїми активними учасниками та прихильниками в усіх регіонах України. Дисидентство охоплювало різні соціальні верстви. Насамперед це було молоде покоління інтелігенції, яке готувалося взяти на себе відповідальність за долю свого народу. Здебільшого це не були відверті противники комунізму. Більшість із них щиро прагнула вдосконалити соціалістичний лад
4,7(66 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ