Започаткований правлінням Тутмоса III, який провів на троні 54 роки (перші 22 з них фактично правила ненависна йому Хатшепсут), блискучий період політичної могутності імперського Єгипту тривав досить довго, а пов'язані з ним зовнішньополітичні успіхи і внутрішньополітичні зміни визначили серйозні зрушення у структурі країни, зокрема в традиційному співвідношенні соціально-політичних сил. Лейтмотивом змін було істотне переміщення центру ваги адміністрації і всієї опори влади фараонів на нетитуловані шари вихідців з чиновників, воїнів, хліборобів, тобто з немху, якщо навіть не з рабів. Результатом цього процесу було помітне ослаблення позицій вельможно-жрецької знаті. Правда, жерці і храми узагалі процвітали – досить пригадати, яким потоком йшло в храмові господарства, в тому числі в столичний храм Амона (Амона-Ра), награбоване в походах майно й раби. Але, по-перше, є підстави вважати, що казна все важче тиснула на храми і намагалася використовувати їх доходи для утримання чиновників і воїнів, а по-друге, майновий добробут не був адекватним політичній ролі жрецтва, яка все зменшувалася. Втративши вплив на поточну політику, храми все виразніше перетворювалися на опорні регіональні центри господарства, в низові бази державного сектора економіки. Зрозуміло, що ще вчора колишнє дуже впливове жрецтво не могло змиритися з цим. Назрівав серйозний соціально-політичний конфлікт.
Великий князь киевский Олег Вещий (вторая половина IX в. – 912 г.) – одна из ключевых фигур истории отечества.
Его правление – начало истории Древнерусского государства, а масштабы деяний делают его политиком международного значения.
Олег, по всей видимости, являлся то ли родственником, то ли дружинником Рюрика. Его прозвание «Вещий» указывает на прозорливый ум будущего правителя Руси.
После смерти Рюрика в 879 году Олег стал великим князем новгородским и регентом малолетнего сына Рюрика Игоря.
Согласно «Повести временных лет» в 882 году во главе огромной армии вещий Олег взял Смоленск и Любеч, а затем, следуя великому пути из варяг в греки, добрался до Киева и захватил его, коварно убив правящих там Аскольда и Дира.
Оценив удобное положение Киева, вещий Олег сделал Киев столицей Древнерусского государства, объединив север и юг в одно политическое пространство. Тридцать лет правил Олег Русью, расширяя территории государства, укрепляя его международные позиции.
Основные направления деятельности Олега
Внутренняя политика:покорение славянских и финских племен: кривичей, древлян, северян, радимичей, полян, чуди, веси, вятичей, хорватов, тиверцев, дулебов; обложение племен данью, полюдье; укрепление власти великого князя; строительство пограничных городов.
Внешняя политика: военный поход (907) на Византию и заключение беспошлинного торгового договора (911);освобождение от власти Хазарского каганата;обеспечение безопасности границ.Смерть вещего Олега овеяна легендой. По преданию, волхвы предсказали смерть Олега от любимого коня. Великому князю расстался с любимцем, приказав кормить и заботиться о нем. Когда через несколько лет Олег, вспомнив о предсказании кудесников, справился о коне, то узнал, что он умер.
Желая проститься с конем, князь посетил его кости. Затаившаяся в черепе ядовитая змея укусила Олега. Предсказание волхвов сбылось.
Итоги правления князя Олега
создание единого Древнерусского государства; укрепление международного положения Руси.