Реформи, здійснені в 70-80-ті рр.XIXст., далмогутній поштовх дострімкогорозвитку країни та формування особливої японської моділі модернізації.
Розвитку Японії сприяла японо-китайська війна 1894-1895рр.Здобувши в ній перемогу, Японія отримала першу колонію-острів Тайвань.Китай виплатив їй констрибуцію, яку було спрямовано на фінансування дисятирічної програми створення
важкої промислово.У результаті наприкінці XIX-на початку XXст.Японія увійшла до групи великих держав і за рівнем розвитку стала аграрно-індустріальною країною.
Процес посилення Японії та виходу її на міжнародну арену, як рівного та достойного гравця розпочався в період реставрації Мейдзі.
Швидка індустріалізація та мілітаризація Японії під гаслом «збагачуй країну, зміцнюй її збройні сили» і «пропагуй розвиток промисловості» призвели до перетворення Японії у світову силу, входження до гурту великих держав та утвердження її, як колоніальної імперії. Вона стала ще сильнішою та заробила собі авторитет після Першої китайсько-японської війни, боксерського повстання, російсько-японської війни та Першої світової війни. Економічні та політичні потрясіння в 1920-х роках призвели до підйому мілітаризму, націоналізму та тоталітаризму, що в кінцевому підсумку завершилося членством Японії в Союз осі та завоювання значної частини Азіатсько-Тихоокеанського регіону у Другій світовій війні.
Збройні сили Японії спочатку досягли масштабних військових успіхів під час Другої китайсько-японської війни (1937–1945 років) та Тихоокеанської війни. Однак після багатьох перемог союзників і після оголошення Радянським Союзом війни проти Японії 9 серпня 1945 р. та наступного вторгнення в Маньчжурію та інші території, ядерних вибухів Хіросіми та Нагасакі Імперія здалася союзникам 15 серпня 1945 року. Слідував період окупації території союзниками. У 1947 році за участю американців була прийнята нова конституція, яка офіційно доводила до кінця Імперію Японії. Окупація та реконструкція тривали до 1952 року, врешті-решт формуючи діючу конституційну монархію, відому як Японія.
Война продолжалась без решающих успехов в пользу какой-либо из сторон. Новый наместник в Нидерландах герцог Александр Фарнезе, сочетая военные успехи с тонкой политической игрой, сумел добиться раскола в лагере повстанцев. В начале 1579 г. представители южных провинций, где преобладало католическое население, заключили в г. Аррас соглашение с наместником, ставившее целью примирение с «католическим королём, нашим законным повелителем». В ответ на это 23 января 1579 г. на севере была образована Утрехтская уния, к которой присоединились также некоторые города Брабанта и Фландрии. По существу, это был договор о государственном союзе, ставший решающим шагом к достижению независимости. Логическим следствием этого решения стало низложение в 1581 г. Филиппа II. С этого момента Северные Нидерланды стали фактически независимым государством.
Пока на юге продолжалась война, на севере новая власть укрепляла свои позиции. Несмотря на гибель Вильгельма Оранского в 1584 г., новое государство отстояло свою независимость и окрепло изнутри. Оно получило название Соединённые провинции Нидерландов. Военные действия против Соединённых провинций складывались для Испании неблагоприятно, и в 1609 г. она пошла на перемирие сроком на 12 лет, фактически признав их независимость. Важнейшим условием перемирия стало согласие испанцев закрыть устье Шельды для торговли, что подрывало экономику испанской половины Нидерландов и создавало условия для стремительного расцвета голландского г. Амстердама. Мировой торговый и финансовый центр отныне перемещался из испанских владений в Нидерландах на территорию новой независимой республики. Нидерланды получили также право торговать с Ост-Индией, что также их обогащению.
Вид Амстердама. Гравюра XVII в.
В ходе Войны за независимость в Нидерландах произошли глубокие, поистине революционные перемены не только в политическом строе, но и в целом в общественном и экономическом устройстве страны. Поэтому произошедшие здесь события часто характеризуют как революцию, под которой понимается быстрое и глубокое преобразование всех сторон жизни общества. В этом смысле Война за независимость Нидерландов может рассматриваться как первая буржуазная революция в мире. В результате в стране утвердился новый общественный строй, принципиально отличавшийся от того, который существовал здесь в период испанского господства. Строй, при котором господствует капитал, то есть утверждается власть денег, принято называть капитализмом.