30-40 рр. 19 ст. в історії Англії пройшли під знаком т. зв. чартизму. Суспільство стрімко розпадалося на два нових антагоністичних класи - пролетаріат і буржуазію.
Робітники приходять до рішення самостійно боротися за реформу парламенту в інтересах власного класу. 8 травня 1839 р. Лондонська асоціація робітників оприлюднила т. зв. Народну хартію з вимогами загального виборчого права для чоловіків, таємного голосування, рівних виборчих округів, скасування майнового цензу для кандидатів у депутати парламенту, щорічного переобрання палати общин та оплатності роботи депутатів. На підтримку вказаних 6 пунктів відбулися грандіозні мітинги в Глазго (200 тис. учасників), Бірмінгемі (250 тис), Манчестері (400 тис).
4 лютого 1839 р. у Лондоні зібрався перший чартистський Конвент. На травень 1839 р. петицію чартистів підписали 1250 тис. чоловік. У відповідь уряд заборонив мітинги і розпочав арешти їх учасників.
Друге піднесення чартистського руху припадає на поч. 40-х років XIX ст. На конференції в м. Манчестері (липень 1840 р.) була створена Національна чартистська асоціація. На поч. 1841 р. в країні було організовано збір 1348 тис. підписів під петицією про звільнення арештованих лідерів чартистського руху. Парламент 27 травня 1841 р. цю петицію відкинув.
У серпні 1842 р. країну охопив загальний політичний страйк, придушений після 20 серпня за до масових арештів. Сотні чоловік були засуджені до тюремного ув'язнення.
Значення самого чартистського руху важко переоцінити. Під його тиском правлячі кола Англії були змушені розпочати демократичні реформи: почалася реорганізація парламенту, розвивалося місцеве самоуправління, було проведено в життя закон про охорону фабричної праці та легалізовано тред-юніони, обмежено тривалість робочого дня. Ці завоювання були досягнуті у напруженій боротьбі, коли кожна поступка оплачувалася запеклими, часто кривавими сутичками з поліцією, масовими арештами лідерів руху, роками тюремного ув'язнення і каторги.
В отличие от своих сводных старших братьев Федора и Ивана он рос крепким, здоровым, подвижным мальчиком. Первые три с половиной года маленький Петр был буквально баловнем царской четы, в то время как дети Алексея Михайловича оказались отодвинуты на второй план. С пятилетнего возраста Петра стали обучать грамоте. Он освоил азбуку и чтение по слогам, прочел первые церковные книги, начал писать. По достижении десятилетнего возраста мальчик должен был начать изучение более сложных наук - грамматики, риторики, философии, истории, иностранных языков. Однако за месяц до этого умер царь Федор, который будучи его крёстным отцом, любил и заботился о Петре. Его занятия и учения закончились и стал вопрос о престолонаследии
В городе Москве жил да был один купец ,был он знатным и богатым .Звали его Артем Иванович ,только вот злой он был и совсем дружбы не ценил!Один раз поехал он на ярмарку,что под Новгородом располагалась и встретил там своего друга Гаврила,только вот друг его крестьянином был.Вот ходят друзья пол ярмарке ,а ярмарка богатая там и ковры турецкие и пряники тульские ,чего там только нет,все что душе пожелаешь.Подходит к нему другой знатный барин и говорит:"Не стыдно ли тебе,Артем Иванович ,ходить с крепостным ,али барину почину с бедняками общаться?" .Подумал Артем Иванович и говорит:"И правда дело говорит барин,что мне богатому дворянину с каким то холопом общаться!" Подходит он к Гаврилу и как отвесит ему подзатыльник и говорит :"Что Гаврилка ,ты меня с собой на одно место не ставь ,я барин ,а ты кто ,а ты холоп ,так что отведу я тебя к хозяину и пускай он тебя накажет да как следует,чтоб не повадно было тебе с барином общаться!" Бедный Гаврилка слушал это и слезами обливался ,а делать нечего ,купца слушать надо! много лет после того случая и не разу купец друзей предавал ,и старый он уже был и ни кого с ним рядом не было ,так и помер в одиночестве А на самом деле купец понять не мог,что счастье не в деньгах ,а в настоящих и преданных друзьях!
Робітники приходять до рішення самостійно боротися за реформу парламенту в інтересах власного класу. 8 травня 1839 р. Лондонська асоціація робітників оприлюднила т. зв. Народну хартію з вимогами загального виборчого права для чоловіків, таємного голосування, рівних виборчих округів, скасування майнового цензу для кандидатів у депутати парламенту, щорічного переобрання палати общин та оплатності роботи депутатів. На підтримку вказаних 6 пунктів відбулися грандіозні мітинги в Глазго (200 тис. учасників), Бірмінгемі (250 тис), Манчестері (400 тис).
4 лютого 1839 р. у Лондоні зібрався перший чартистський Конвент. На травень 1839 р. петицію чартистів підписали 1250 тис. чоловік. У відповідь уряд заборонив мітинги і розпочав арешти їх учасників.
Друге піднесення чартистського руху припадає на поч. 40-х років XIX ст. На конференції в м. Манчестері (липень 1840 р.) була створена Національна чартистська асоціація. На поч. 1841 р. в країні було організовано збір 1348 тис. підписів під петицією про звільнення арештованих лідерів чартистського руху. Парламент 27 травня 1841 р. цю петицію відкинув.
У серпні 1842 р. країну охопив загальний політичний страйк, придушений після 20 серпня за до масових арештів. Сотні чоловік були засуджені до тюремного ув'язнення.
Значення самого чартистського руху важко переоцінити. Під його тиском правлячі кола Англії були змушені розпочати демократичні реформи: почалася реорганізація парламенту, розвивалося місцеве самоуправління, було проведено в життя закон про охорону фабричної праці та легалізовано тред-юніони, обмежено тривалість робочого дня. Ці завоювання були досягнуті у напруженій боротьбі, коли кожна поступка оплачувалася запеклими, часто кривавими сутичками з поліцією, масовими арештами лідерів руху, роками тюремного ув'язнення і каторги.