» Ранній Новий час в історії людства " період XVI—XVIII ст.був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти. Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві. Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу. Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства. Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.> Період XVI-XVIII ст. був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.
Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві.
Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу.
Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.
Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.
Объяснение:
КОДИФИКАЦИЯ Самой существенной мерой правительства Алексея Михайловича явилась новая кодификация законов - издание Уложения 1649 г., которое заменило устаревший Судебник Ивана Грозного от 1550 г. 16 июля 1648 г. царь, Боярская Дума и Священный Собор, «боязни ради и междоусобия о всех черных людей», приговорили создать комиссию из 5 бояр (бояр князей Одоевского и Прозоровского, окольничих - князя Волконского, дьяков Леонтьева и Грибоедова) для составления проекта сборника законов. К 1 сентября 1648 г. в столицу были вызваны выборные от «всех людей» Московского государства для обсуждения и утверждения Уложения законов. СОДЕРЖАНИЕ УЛОЖЕНИЯ В ходе работы Земского Собора 1648-1649 гг. первоначальный проект был значительно изменен с учетом челобитных, которые привезли с собой выборные. Потом зачитали окончательный текст Уложения и все участники Собора поставили под ним подписи. 1. Соборное Уложение трактовало царскую власть как власть помазанника Божьего на земле. Впервые было определено понятие государственного преступления. Таковыми были все деяния, направленные против власти, здоровья, чести царя и его семьи. За все полагалась смертная казнь: лишь за действия, наносившие нечаянный урон царскому авторитету, например, за описки в титуле или имени государя, могли выдрать кнутом или длинными палками (батогами) или сослать на вечное житие в Сибирь. Каждый житель Московского царства, узнав о замышлениях против царя, обязан был донести. Для этого достаточно было крикнуть на улице: «Государево Слово и Дело!» Власти немедленно открывали следствие. 2. Особо охранялось и государево хозяйство. За кражу царского добра, «царской пшеницы», ловлю рыбы в царском пруду и т.д. назначалась смертная казнь. 3. Строго карались преступления против церкви и патриарха. «Если кто-либо, - говорилось в Уложении, - начнет в церкви произносить непристойные речи священнику, того подвергнуть торговой казни», - высечь на торгу. За «хулу на Бога и крест» предписывалось сожжение. 4. Многие статьи регулировали отношения населения и местных властей. Неповиновение людей каралось, но также назначались наказания для воевод и прочих чиновников за вымогательства, взятки и прочие злоупотребления. 5. Уложение регулировало служебные обязанности и землевладельческие права дворян и детей боярских. Фиксировался старый обычай. Однако в отношении владельческих крестьян было провозглашено новое. 6. С начала XVII в. служилые люди по отечеству домогались бе сыска беглых своих крестьян. Боясь запустения центральных уездов и ослабления войска, еще Михаил Романов пошел навстречу дворянским челобитным. В 1637 г. увеличили срок сыска с 5 до 9 лет. В 1641 г. урочные лета были продлены до 10 лет для поиска бежавших крестьян и до 15 лет для поиска крестьян, вывезенных другими помещиками. Уложение 1649 г. разрешало владельцам искать крестьян вечно, без ограничения срока и возвращать их в поместья.Был сделан последний шаг к установлению в России крепостного права. Нигде теперь в центре страны не мог найти укрытия беглый человек, чтобы переждать урочные лета. Урочные лета, как в свое время Юрьев день, канули в лету. (Правда, еще действовал обычай - «с Дону выдачи нет». Можно было скрыться в Сибири и на других дальних окраинах, откуда ни правительство, ни хозяева не имели возможности вернуть беглеца). 7. Уложение ограничило источники полного холопства. Обельным (полным) холопом признавали лишь холопа по рождению. Остальные холопы являлись временными, служили по кабале (по договору или отрабатывая долг). Превратить кабального холопа в обельного (полного) стало невозможно. Власти надеялись, что теперь недовольство превращаемых в полные холопы должников спадет. Прекратится и превращение в рабов разорившихся служилых людей. 8. Московское восстание 1648 г. и ряд других городских мятежей заставил прислушаться к голосу посада. Черный посад негодовал на «конкурентов» - беломестцев, жителей слобод, принадлежащих монастырям и частным лицам. Они ремесленничали, торговали в городе, но тягот и расходов не несли. Черные тяглецы закладывали свое имущество хозяевам белых слобод, становились беломестцами, а их долю тягла приходилось раскладывать между оставшимися черными посадскими людьми. Уложение переписало всех беломестцев в черный посад, обложило тяглом, а частным лицам и монастырям впредь было запрещено иметь в городе посадские дворы и лавки. Борясь с бегством горожан, Уложение навеки прикрепило горожан к посаду. Закон 1658 г. за бегство с посада требовал смертной казни. 8. Интересы богатых горожан - торговых людей, гостей (купцов), Уложение защищало тем, что были объявлены суровые наказания за посягательство на их добро, честь и жизнь. Объяснение:
