Бароко – один із значущих стилів в культурному житті Європи. Найбільшою популярністю він досяг у таких країнах, як Німеччина, Іспанія, Росія, Франція. Батьківщиною його вважається Італія. Епоха бароко охоплює близько двох століть – з кінця 16 до середини 18 століття.
До відмінних рис даного стилю відносяться пихатість, урочистість і парадність. Причому бароко охоплює не тільки художня творчість, літературу і живопис, а й б мислення людини, її існування, а також в якійсь мірі і науку.
Твори даного часу експресивні й виразні, їм властива витонченість форм, створення ілюзорного простору, а також химерна гра тіні і світла.
Епоха бароко дала життя науці. Саме в цей час починають свій розвиток біологія, анатомія, фізика і хімія, інші дисципліни. Раніше їх вивчення жорстоко каралося служителями церкви.
Війни, епідемії різних хвороб, таких як чума і віспа, різні релігійні конфлікти призвели до того, що людина відчувала себе незахищеним і розгубленим. Його майбутнє було невизначеним. Все більше і більше уми охоплювали різні забобони і страхи. В цей же час церква розколюється на два релігійних табори – протестантів і католиків, що також породжує чимало чвар і баталій.
Все це призводить до нового розуміння Господа як Творця всесвіту. Бог розглядався лише як творець насущного, людина ж керував живим і неживим.
Епоха бароко також характеризується активною колонізацією – утворюються англійські поселення у Старому і Новому Світі.
Архітектура того часу багата колонадами, достатком різних прикрас на фасадах і в інтер’єрі. Також переважають багатоярусні купола складною, багаторівневої структури. До найбільш відомих архітекторам того часу відносяться Мікеланджело Буонарроті, Карло Мадерно, Микола Султанов.
У живопису цієї епохи переважають релігійні та міфологічні мотиви, а також парадні портрети. Досить часто на картинах зображувалася Мадонна, оточена ангелами. Найбільш знамениті художники епохи бароко – Мікеланджело Мерізі, Іасенто Ріго, Дієго Веласкес, Пітер Пауль Рубенс.
Саме в цей час зароджуються такі музичні жанри, як опера, фуга. Музика стає більш експресивної. Композитори епохи бароко – Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді, Джованні Габріелі. Як видно, багато видатних особистостей творило в той час.
Епоха бароко – одна з найбільш значущих в історії розвитку людства. Саме в цей час зароджуються нові стилі та напрямки в мистецтві: літературі, музиці, живопису, архітектурі. Формуються нові погляди на релігію і людини. Виникають нові напрямки в науці. Попри певну пихатість, цей період подарував світовій культурі безліч пам’ятників культури, вряди високо цінуються і в наш час. Імена майстрів і діячів мистецтва епохи бароко досі гримлять на весь світ.
Закономірним продовження цього стилю став рококо, що сформувався в першій половині 18 століття. Йому вдалося зберегти свої позиції аж до кінця 18 сторіччя.
Однако использование старого политического и экономического механизмов в ходе преобразований предопределило их неудачу. Курс Хрущёва характеризовался абсолютизацией организационных факторов, решением хозяйственных задач административно-политическими методами. После неудач противоречивой, преобразовательной деятельности Н. С. Хрущёва в обществе возник синдром усталости, стремления к устойчивым формам социальной и личной жизни. Общественное хозяйство не достигло уровня развитого социализма, потому, что все реформы 50-60-х гг. носили противоречивый характер. Экономическая ситуация в целом была не благоприятна, снижались темпы экономического роста, нарушалось единство подходов к решению научно-технических проблем, начались закупки зерна за границей, отчуждение трудящихся от средств производства и результатов труда не было преодолено. После роста цен на продукты, закупки зерна в США и введения карточной системы, Хрущёв был обречён. В октябре 1964 года Пленум ЦК освободил Хрущёва от занимаемой должности. Решающую роль в смещении Н. С. Хрущёва сыграла партийно-государственная бюрократия.В сентябре 1953 г. Хрущёв был избран 1-м секретарём ЦК. Н. С. Хрущев – неординарная личность, вошедшая в историю, как самый противоречивый политик-реформатор. В период хрущёвской “оттепели” была предпринята серьёзная попытка модернизации тоталитарной системы. Восстановили справедливость по отношению к миллионам невинно репрессированных людей. Н. С. Хрущёв задал импульс развитию политических процессов, встав на путь либерализации. Эта либерализация нашла свое отражение в расцвете литературы и искусств. Известный советский писатель И. Эренбург назвал этот период «оттепелью» , наступившей после долгой и суровой сталинской зимы. Люди тогда словно проснулись от зимней спячки, открыли глаза, расправили плечи. И зазвучали стихи, песни, в которых мучительные размышления о и светлые мечты о будущем. В развитии культуры в конце 50-х – 60-х гг. проявлялись противоречивые тенденции. Общий подход к культурной среде отличался прежним стремлением поставить ее на службу административно-командной идеологии. Но сам процесс обновления не мог не вызвать оживления культурной жизни.
Начало правления Александра I Первыми шагами Александра I после прихода к власти стала ликвидация последствий антидворянского курса, проводившегося Павлом. Новый император торжественно объявил, что будет править «по законам и по сердцу бабки своей» — Екатерины Великой. Была объявлена амнистия всем пострадавшим от преследований при Павле, смягчена цензура, отменены запреты на ношение французской одежды, восстановлена в полном объеме Жалованная грамота дворянству. Екатерина II действительно оказала большое влияние на формирование личности Александра. Именно она, а не отец, руководила его воспитанием и образованием в духе просвещенного абсолютизма. Воспитатель наследника швейцарец Лагарп привил ему симпатию к либеральным идеям. В молодые годы Александр нередко заявлял о намерениях учредить конституционное правление и освободить крестьян от крепостного права, когда придет к власти. Вокруг него сложился кружок близких друзей, которые стали его сподвижниками в первые годы царствования: А. А. Чарторыйский, Н. Н. Новосильцев, П. А. Строганов, В. П. Кочубей и др. Кружок получил название «Негласный комитет». Он не имел никаких формальных полномочий в системе власти, однако играл важную роль в принятии политических решений. Вместе с товарищами по Негласному комитету Александр I в начале 1800-х гг. осуществил ряд преобразований: в крестьянском вопросе — принят указ «о вольных хлебопашцах» (1803 г.), который предусматривал право помещиков освобождать своих крестьян за денежный выкуп; запрещалась публикация в газетах объявлений о продаже крепостных крестьян без земли и раздача помещикам государственных крестьян; реформа органов государственной власти — замена коллегий министерствами, основанными на принципе единоначалия; превращение Сената в высший судебный орган, контролирующий деятельность местных властей; развитие системы образования — создание университетов в Петербурге, Казани, Дерпте, Вильно, Харькове; установление принципа преемственности образования (одноклассные приходские училища, уездные училища, губернские гимназии, университеты); повышение доступности низших ступеней образования; создание привилегированных лицеев в Ярославле и Царском Селе.
Бароко – один із значущих стилів в культурному житті Європи. Найбільшою популярністю він досяг у таких країнах, як Німеччина, Іспанія, Росія, Франція. Батьківщиною його вважається Італія. Епоха бароко охоплює близько двох століть – з кінця 16 до середини 18 століття.
До відмінних рис даного стилю відносяться пихатість, урочистість і парадність. Причому бароко охоплює не тільки художня творчість, літературу і живопис, а й б мислення людини, її існування, а також в якійсь мірі і науку.
Твори даного часу експресивні й виразні, їм властива витонченість форм, створення ілюзорного простору, а також химерна гра тіні і світла.
Епоха бароко дала життя науці. Саме в цей час починають свій розвиток біологія, анатомія, фізика і хімія, інші дисципліни. Раніше їх вивчення жорстоко каралося служителями церкви.
Війни, епідемії різних хвороб, таких як чума і віспа, різні релігійні конфлікти призвели до того, що людина відчувала себе незахищеним і розгубленим. Його майбутнє було невизначеним. Все більше і більше уми охоплювали різні забобони і страхи. В цей же час церква розколюється на два релігійних табори – протестантів і католиків, що також породжує чимало чвар і баталій.
Все це призводить до нового розуміння Господа як Творця всесвіту. Бог розглядався лише як творець насущного, людина ж керував живим і неживим.
Епоха бароко також характеризується активною колонізацією – утворюються англійські поселення у Старому і Новому Світі.
Архітектура того часу багата колонадами, достатком різних прикрас на фасадах і в інтер’єрі. Також переважають багатоярусні купола складною, багаторівневої структури. До найбільш відомих архітекторам того часу відносяться Мікеланджело Буонарроті, Карло Мадерно, Микола Султанов.
У живопису цієї епохи переважають релігійні та міфологічні мотиви, а також парадні портрети. Досить часто на картинах зображувалася Мадонна, оточена ангелами. Найбільш знамениті художники епохи бароко – Мікеланджело Мерізі, Іасенто Ріго, Дієго Веласкес, Пітер Пауль Рубенс.
Саме в цей час зароджуються такі музичні жанри, як опера, фуга. Музика стає більш експресивної. Композитори епохи бароко – Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді, Джованні Габріелі. Як видно, багато видатних особистостей творило в той час.
Епоха бароко – одна з найбільш значущих в історії розвитку людства. Саме в цей час зароджуються нові стилі та напрямки в мистецтві: літературі, музиці, живопису, архітектурі. Формуються нові погляди на релігію і людини. Виникають нові напрямки в науці. Попри певну пихатість, цей період подарував світовій культурі безліч пам’ятників культури, вряди високо цінуються і в наш час. Імена майстрів і діячів мистецтва епохи бароко досі гримлять на весь світ.
Закономірним продовження цього стилю став рококо, що сформувався в першій половині 18 століття. Йому вдалося зберегти свої позиції аж до кінця 18 сторіччя.