Мой сосед снова спорил со мной . Но вчера он перешел все границы .Он сказал что я забрал часть его земли и поступая нечестно . Он решил вернуть"свои" земли Ну что ж завтра в бой ! С какой стати я должен отдавать ему свои земельные владения ? ... Я выиграл , мой сесед больше не посунется на мою территорию . Он мертв
Алекса́ндр III Македо́нський (грец. Αλέξανδρος Γ' ο Μακεδών) або Александр Великий (грец. Μέγας Ἀλέξανδρος) (кінець липня 356 до н. е., Пелла — 10 червня 323 до н. е.) — дев'ятнадцятий цар Македонії, син царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Аристотеля. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену імперію поділили між собою його воєначальники — діадохи.
З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граника (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавилон, Парса і Сузи здалися йому без опору.
Далі Александр повів своє військо до Середньої Азії (329 до н. е.), а потім повернув до Індії, але виснажені військові частини відмовилися переходити річку Ганг, і він мусив повертати через пустелі до Вавилону, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від незрозумілої хвороби, яка перебігала з гарячкою, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на Схід для грецької торгівлі, мови і культури.
Для усиления Македонского царства Филипп II провел реформу армии, так как лишь оружием мог добиться права стать арбитром в общегреческих делах. Македонская система набора воинов позволила сформировать хорошо организованную, дисциплинированную, государственную армию. Армия набиралась по округам. В пехоте служили македонские крестьяне, в легкой кавалерии — фессалийцы и фракийцы. В тяжелой кавалерии служила македонская знать. Основной ударной силой была фаланга из тяжеловооруженных пехотинцев, представлявшая собой колонну глубиной до 24 шеренг, с дистанцией в атаке не более метра, а в обороне — до полуметра. Такое довольно тесное построение воинов в фаланге, и использование более длинных копий, значительно увеличивало ее ударную силу. Ощетинившаяся длинными копьями, направленными далеко вперед, укрытая щитами, имеющая с флангов конницу, такая македонская фаланга производила сильное впечатление на врага. На открытом пространстве македонская армия была непобедима, но на пересеченной местности ее боевые качества снижались. Вскоре, после одержанных побед над греческими колониями, Филипп II создает военно-морской флот из 160 кораблей. Новаторство Филиппа заключалось в том, что он учел все достижения греков в военном деле, правильно смог оценить сильные и слабые стороны их тактических приемов, и на основе этого выработать свою собственную тактику ведения войны. Это позволило ему добиться успехов в завоевании Греции. Денежная реформа G116 Greek SIlver Tetradrachm of Philip V (Kings of Macedon), Superb Portraiture Важнейшей реформой Филиппа II была денежная реформа. До Филиппа, у Македонии не было собственной монетной системы. На ее денежном рынке наряду с местными монетами ходили греческие, персидские и родосские монеты. Филиппу удалось добиться централизации денежного дела в стране. Захватив богатейшие серебряные рудники во Фракии, в Македонии начался выпуск собственных монет. Золотые монеты чеканились по аттическому стандарту, а серебряные по родосскому. Благодаря массовому выпуску монет, которые успешно конкурировали с греческими и персидскими, у Македонии резко поднялся экономический и политический потенциал, и вскоре Филипп II стал общегреческим гегемоном. Филипу не удалось реализовать все свои планы. Он смог объединить всех греков, стать во главе Коринфской лиги и главнокомандующим совместных вооруженних сил. Но решение своей конечной задачи — завоевание Персии перешло уже к его сыну и преемнику Александру.
