1)Было создано правительство в лице Советов народных уполномоченных, который провел ряд важных реформ по демократизации общественной жизни.
2)Учредительное собрание выработало конституцию, получившую название «Веймарской» , которая просуществовала 14 лет. Конституция превратила Германию в буржуазную парламентскую республику с президентом во главе.
3)Президент избирался всеобщим голосованием, в руках которого сосредоточивалась высшая исполнительная власть. От него зависело персональное назначение главы правительства - канцлера, а также назначение всех министров. 4)Революционные завоевания ( легальность политических организаций и профсоюзов, 8-часовой рабочий день, свобода слова, печати, неприкосновенность личности, жилища и т. д. ) получили в конституции свое подтверждение.
Вообще, говоря об этом периоде, то его ещё можно назвать "Весной народов". За всего лишь один год произошло много чего, что повлияло на историю. Все народы требовали демократии в стране. Сразу нескольких европейских стран подняли мятеж против своего феодального или монархического правительства.
Говоря о самих мятежах, то изначально их было довольно легко подавлять, но это несло свои последствия. Последствиями были мятежи в будущем, а также все происходящие события давали жителям других стран пример. Это служило тем, что и в других странах вспыхивали мятежи. И даже не смотря на то, что в основном эти мятежи оказывались неудачными, тем не менее правительство шло на уступки, ведь не хотели повтора событий.
Объяснение:
Инициатором для всех этих событий стала успешная революция во Франции.
Проблема походження Київської Русі — одна з найактуальніших у вітчизняній історіографії. Навколо неї тривалий час велася гостра полеміка між двома таборами науковців — "норманістами" та "антинорманістами".
"Норманісти" вважали, що як державність, такі саму назву "Русь" на київські землі принесли варяги — нормани, вихідці зі Скандинавії, які в добу появи Давньоруської централізованої держави проводили активну воєнну, торгову й політичну діяльність. Творцями норманської теорії були німецькі історики Г. Байєр, Г. Міллер та Л. Шльоцер, які працювали у другій пол. XVIII ст. в Академії наук у Петербурзі. Свою гіпотезу вони мотивували на основі довільного тлумачення "Повісті временних літ", де йшлося про закликання слов'янами на князювання варязького князя Рюрика та його братів. З українських учених норманську теорію підтримували О. Єфименко, Д. Дорошенко, Є. Маланюк та ін.
"Антинорманісти" рішуче заперечували проти абсолютизації "варязького фактора" в становленні державності русинів і підкреслювали, що слово "Русь" — слов'янського походження і жодним чином не стосується варягів. Антинорманську концепцію започаткував російський учений М. Ломоносов, який написав німецьким історикам гнівного листа, доводячи провідну роль слов'ян у створенні Київської Русі. Такої самої думки дотримувалася більшість українських істориків, зокрема М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Вага лій.
Сучасна наука, відкидаючи крайнощі обох підходів, визнає, що нормани протягом IX—XI ст. відігравали на Русі активну політичну роль і навіть очолили князівську династію. Однак не вони стали засновниками Давньоруської держави, будучи насамперед професіоналами, готовими служити кожному, хто потребував їхніх умінь і міг заплатити за їхні послуги. Насправді держава на землях сучасної України почала формуватися задовго до IX ст. як наслідок економічної, політичної та етнокультурної консолідації східного слов'янства. її перші ознаки виявляються ще в Антському об'єднанні (II — початок VII ст.).