Воє́нний комуні́зм — назва внутрішньої політики більшовиків в 1918–1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Арміїпродовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та недіяльності звичайних економічних механізмів керування економікою та народним господарством.
Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕПу було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП (б).
В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. Воєнний комунізм передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у тому числі предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій. В загальному житті суспільства - заперечення старих культурних надбань, внаслідок чого, національні меншини здобули комплекс меншовартості (Україна, Білорусь та ін.)
Управление в своем полисе афиняне называли демократией. И это была действительно демократия – власть народа. Четыре раза в месяц в Афинах созывалось Народное собрание, которое и было органом управления. На Народном собрании, в открытом обсуждении, решались все важнейшие вопросы города. Любой человек мог выдвинуть новый закон, любой человек мог принять участие в его обсуждении. Человек, который выдвигал закон, приносящий вред Афинам, отвечал за него головой, вплоть до смертной казни. Если сравнить с тем, что называется демократией сегодня, то сразу видны различия. Власть и право принимать решения имеет не народ, а отдельные личности, которые тайно и без открытого обсуждения принимают решения, в том числе, и наносящие вред своему народу.
2) В начале 2 тысячилетия до н.э усиливается город Вавилон на Ефрате, где правили цари олной из аморейских династий. При царе Хаммурапи(1992-1750 г.г до н.э) вавилоняне завоевали большую часть Мясопотамии. Законы Хамурапи-это обширный и продуманный свод законов, служивший образцом для последующего законодательства многих стран Передней Азии. В основе закона лежал принцип ТАЛИОНА-наказание равно преступлению("око за око"). Согласно законам Х. Вся земля в стране принадлежала царю. Община и знать считались пользователями земли. За долги продавали своих детей, а подчас и самих себя в рабство. Однако закон ограничивал долговое рабство.
Воє́нний комуні́зм — назва внутрішньої політики більшовиків в 1918–1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Арміїпродовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та недіяльності звичайних економічних механізмів керування економікою та народним господарством.
Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕПу було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП (б).