Історики вважають, що в ранньому періоді історії (середина 17 століття) місто Харків мало герб із зображенням натягнутого лука із стрілою на полі картуша. Цей герб відповідав тому періоду історії міста, коли Харків відігравав роль військово-опорного пункту на південному кордоні Російської держави.
25 квітня 1781 року було утворено Харківське наміснитцтво (губернія), що складалося з 15 повітів, а 21 вересня того ж року було затверджено намісницький герб, який служив також й міським гербом Харкова.
Герб Харківського наміснитцтва був геральдичним щитом французької форми (чотирикутний, загострений до низу). На зеленому полі щита зображені «положенные крестообразно Рог Изобилия с находящимися в нем плодами и цветами, и кадуцея, или Меркурьев Жезл» – золотий жезл із срібними крилами, який обвивають змії сріблястого кольору.
Объяснение:
Зелений колір в геральдиці символізує надію, радість, достаток. Ріг Достатку – природні багатства краю. Кадуцей – незмінний атрибут Бога Меркурія, який в епоху античності вважався заступником торговців, мандрівників, парламентерів. Змії, обвиваючі кадуцей, символ мудрості. Таким чином, герб символізував «как изобилие окружных стран того города, так и торговлю, производимую на бывающей там знатной ярмарке».
Харківський герб був складений в 1775 році геральдмейстером князем М.М.Щербатовим (з 1771 року князь очолював геральдмейстерську контору)
Древняя Палестина
Палестиной называли страну между Египтом и Сирией. С трех сторон она ограничена горами и холмами, а на востоке рассечена глубокой, узкой долиной реки Иордан, которая впадает в соленое и безжизненное Мертвое море.
До конца IV тысячелетия до н. э. климат Палестины был влажным. Западная часть оказалась заболоченной, в Заиорданье находились пышные пастбища, в долинах реки Иордан и ее притоков росли густые леса. Страна словно была создана для земледелия. Оно и возникло здесь еще в древнейшие времена — в период мезолита или раннего неолита. Гораздо позже климат стал более сухим, постепенно исчезают леса и болота, степи беднеют. Густые леса и кустарники сохраняются только в долине Иордана.
Уже древние египетские данные III тысячелетия до н. э. рассказывают о жизни семитов в Палестине. Они занимались скотоводством и земледелием. На рубеже IV и III тысячелетий до н. э. люди жили в укрепленных поселениях, знали медные орудия труда. Сюда совершали походы египетские войска. В период Среднего царства палестинские племена подчинялись египетским фараонам.