продовжуючи тематику структури релігійних організацій україни за критеріями чисельності релігійних громад та ії їхнього розміщення, зупинимося на структурі релігійних організацій рівненщини. в даній області представлено 1512 релігійних громад з 35460 – 4.26 %, переважна більшість яких належить до православного віросповідання – 1003 (64,55%), значну частину також становлять протестантські релігійні громади, яких станом на 01.01.2013 налічується 468 (30.95%), також присутні католицькі релігійні громади, що представлені українською греко-католицькою церквою та римсько-католицькою церквою – по 9 та 17 громад відповідно. що до показників по державі загалом то у рівненській області діє 5.00% релігійних громад упц (мп) – 645 з 12895 та 7.04% упц(кп) – 331 з 4702.
незначну частину становлять інші релігійні громади, серед яких: іудейські – 4, язичницькі – 2, релігійні організації товариства свідомості крішни – 1 та інші – 8. також варто зазначити, що в зaxiдниx oблacтяx укpaїни найбільша чиceльнicть peлiгiйниx осередків, y 8 oблacтяx зaxiднoгo peгioнy (boлинcькa, зaкapпaтcькa, iвaнo-фpaнкiвcькa, львiвcькa, piвнeнcькa, tepнoпiльcькa, xмeльницькa, чepнiвeцькa) cкoнцeнтpoвaнo 39% peлiгiйнoї мepeжi держави.
на рівненщині серед релігійних громад православного віросповідання переважає українська православна церква (мп) – 645 (42,66%), а до української православної церкви (кп) належить 331 (21,89%) громада. найбільш поширеним з протестантських напрямків є всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п`ятидесятників, який налічує – 269 (17.79%) релігійних громад.
проводячи даний аналіз варто зазначити, що розрахунок здійснювався не за кількістю прихожан в релігійних організація, а за чисельністю офіційно зареєстрованих громад. всі числові характеристики та структура релігійних організацій, наведені нижче на інтерактивній діаграмі.
монголо-татарское нашествие
образование монгольского государства. в начале xiii в. в центральной азии на территории от байкала и верховьев енисея и иртыша на севере до южных районов пустыни гоби и великой китайской стены образовалось монгольское государство. по имени одного из племен, кочевавшего вблизи озера буирнур в монголии, эти народы называли также татарами. впоследствии все кочевые народы, с которыми русь вела борьбу, стали называть монголо-татарами.
главным занятием монголов было экстенсивное кочевое скотоводство, а на севере и в таежных районах - охота. в xii в. у монголов происходил распад первобытно-общинных отношений. из среды рядовых общинников-скотоводов, которых называли карачу - черные люди, выделились нойоны (князья) - знать; имея дружины нукеров (воинов), она захватила пастбища под скот и часть молодняка. у нойонов были также рабы. права нойонов определяла "яса" - собрание поучений и наставлений.
в 1206 г. на реке онон состоялся съезд монгольской знати - курултай (хурал), на котором вождем монгольских племен был избран один из нойонов: темучин, получивший имя чингисхан - "великий хан", "посланный богом" (1206-1227). победив своих противников, он стал страной через своих родственников и местную знать.
монгольское войско. монголы имели хорошо организованное войско, сохранявшее родовые связи. войско делилось на десятки, сотни, тысячи. десять тысяч монгольских воинов назывались "тьма" ("тумен").
тумены были не только военными, но и административными единицами.
основную ударную силу монголов составляла конница. каждый воин имел два-три лука, несколько колчанов со стрелами, топор, веревочный аркан, хорошо владел саблей. лошадь воина покрывалась шкурами, что защищало ее от стрел и оружия противника. голову, шею и грудь монгольского воина от вражеских стрел и копий закрывали железный или медный шлем, панцирь из кожи. монгольская конница обладала высокой подвижностью. на своих низкорослых с мохнатой гривой выносливых конях они могли проходить в сутки до 80 км, а с обозами, стенобитными и огнеметными орудиями - до 10 км. как и другие народы, проходя стадию становления государства, монголы отличалось силой и монолитностью. отсюда заинтересованность в расширении пастбищ и в организации грабительских походов на соседние земледельческие народы, которые находились на значительно более высоком уровне развития, хотя и переживали период раздробленности. это значительно облегчало осуществление завоевательных планов монголо-татар.
