1) Лилия__:
Средь всех цветов я первенство лелею,
Смирение и кротость означаю,
Святым писанием я освящаю
Царицу всех цветов земных лилею.
2) Ландыш:
А я небесной выосте по нраву,
И свод в мой цвет рядится наяву,
Я означаю верность божеству,
И с белым цветом рядом я по праву.
3) Гвоздика:
Пред гвоздикой не удастся занестись,
Поскольку он являет блеск побед,
Гордыню и тщеславие средь сует:
Не может вверх попасть,не хочет вниз.
4) Колокольчик:
На дивный изумруд я похожу,
В траве веснней радостно-спокоен.
Я рядом с черным неблагоспристоен
И лишь весельчакам принадлежу.
5) Роза:
Я красного и белого смешенье,
Во мне забота будто бы таится.
Кто знает сласть любви, пусть не боится:
Я сослужу ему для обольщенья.
Згадав тут Ахілл про батька, подумав, що й самому незабаром судилося загинути. Гірко заплакав Ахілл, і плакали вони вдвох, кожен про своє горе.
А потім наказав Ахілл обмити тіло Гектора і одягнути його в дорогоцінний одяг. Обіцяв він Пріаму, що не будуть греки відновлювати битви стільки часу, скільки необхідно троянцям для похорону свого найбільшого героя, і відпустив троянського царя з миром. Голосно ридали троянці, коли Пріам з тілом свого сина на колісниці в'їхав в міські ворота. Плакали всі, навіть сама
Єлена! Ніхто не любив її в Трої, тільки від Гектора не чула вона жодного злого слова, і ось загинув єдиний її друг. Поховали троянці свого могутнього захисника, і стало ясно, що дні великого міста полічені.