Великий геній з'явився на світ в селищі Анкіато біля містечка Вінчі 15 квітня 1452 року. Його батьки не перебували в шлюбі, і перші роки свого життя він прожив з матір'ю. Після батько, цілком заможний нотаріус, забрав сина в свою сім'ю. Юнак в 1466 році вступає в майстерню до флорентійського художника Верроккьо в підмайстрі. Серед його захоплень-малювання, моделювання, скульптура, роботи зі шкірою, металом і гіпсом. У 1473 році в гільдії Святого Луки він отримує кваліфікацію майстра.
Початок творчого шляху ознаменувався тим, що він весь вільний час присвячував тільки написанню картин. У період 1472-1477 років були створені такі відомі картини Леонардо да Вінчі як «Благовіщення», «Хрещення Христа», «Мадонна з квіткою», «Мадонна з вазою». А в 1481 році він створив першу велику роботу — «Мадонну з квіткою».
Подальша діяльність Леонардо да Вінчі пов'язана з Міланом, куди він переїжджає в 1482 році. Тут він надходить на службу до Людовіко Сфорці – герцога Мілана. Вчений мав свою майстерню, де займався разом зі своїми учнями. Крім створення картин, він розробляв літальну машину, засновану на польоті птахів. Спочатку винахідник створив на основі крил найпростіший апарат, а після ним був розроблений механізм аероплана з описаним повним управлінням. Але в життя свою ідею втілити не вдалося. Крім конструювання він займався вивченням анатомії та архітектури, подарував світові нову, самостійну дисципліну – ботаніку.
В кінці XV століття художник створив картину» Дама з горностаєм«, малюнок» Вітрувіанська людина «і знамениту на весь світ фреску»Таємна вечеря".
У квітні 1500 року він повертається до Флоренції, де вступає до ЧеЗаРи Борджіа на службу на посаді інженера і архітектора. Через 6 років да Вінчі знову в Мілані. У 1507 році геній зустрів графа Франческо Мельці, який стане його учнем, спадкоємцем і супутником життя.
Наступні три роки (1513-1516 роки) Леонардо да Вінчі живе в Римі. Тут він створив картину»Іоанн Хреститель". За 2 роки до своєї смерті у нього почалися проблеми зі здоров'ям: права рука оніміла, пересуватися самостійно було важко. І останні роки вчений змушений був провести в ліжку. Великого художника не стало 2 травня 1519 року.
История киргизов — это история киргизского народа. Первое упоминание этнонима «кыргыз» встречается в летописи «Ши цзи», написанной китайским историографом Сыма Цзянем о завоеваниях предводителя племён хунну шаньюя Маодуня или Модэ.
До сих пор нет единого мнения о локализации древних киргизов, по некоторым данным (В. В. Бартольд, Л. Р. Кызласов и др.) они кочевали в районе Котловины Больших Озёр на западе современной Монголии, там и ныне находится озеро Хяргяс-Нур. Другая версия (Л. Р. Боровкова, Ю. С. Худяков) предполагает, что гэгуни проживали в землях севернее хребта Боро-Хоро (Восточный Тянь-Шань) и западнее пустыни Дзосотын-Элисун в Джунгарии на западе современного Китая. Так или иначе к V — VI векам древние киргизы уже заселили земли Минусинской котловины. В одной из тюркских легенд говорится о том, что один из их предков по имени Цигу (гэгунь, киргиз) заселил земли между реками Абакан и Енисей, то есть Минусинскую котловину. Дальнейшие бурные события Великой степи, когда там возникали, прекращали своё существование, потом возрождались государственные образования, связанные с кочевыми племенами тюрков, приводили к тому, что енисейские кыргызы оказывались под властью этих каганатов, временами становясь независимыми, что зафиксировано отправкой в Китай своих послов.
Объяснение:
сам(-а) подбери сколько нужно.
В походе приняли участие австрийский герцог Леопольд VI и король Венгрии Андраш II. но Фридрих II, внук Барбароссы не смог принять участие, скорее всего, имело роковые последствия.
Военные действия шли вяло, и в 1218 году король Андраш вернулся домой. Вскоре в Святую землю прибыли новые отряды крестоносцев, под предводительством Георга Видского и графа Голландии Виллема I (на пути часть их христианам в борьбе с маврами в Португалии). Крестоносцы решили напасть на Египет, который был в то время главным центром мусульманского могущества в Передней Азии. Сын аль-Адиля, аль-Камиль (аль-Адиль умер в 1218 году), предложил чрезвычайно выгодный мир: он соглашался даже на возвращение Иерусалима христианам. Это предложение было отвергнуто крестоносцами. В ноябре 1219 года, после более чем годовой осады, крестоносцы взяли Дамиетту. Удаление из лагеря крестоносцев Леопольда и короля Иоанна Бриеннского отчасти было возмещено прибытием в Египет Людвига I Баварского с немцами. Часть крестоносцев, убежденная папским легатом Пелагием, двинулась к Мансуре, но поход окончился полной неудачей, так как в это время начал разливаться Нил, и тогда, теснимые повсюду крестоносцы заключили в 1221 году с аль-Камилем мир, по которому получили свободное отступление, но обязались очистить Дамиетту и вообще Египет. Между тем на Изабелле, дочери Марии Иоланты и Иоанна Бриеннского, женился Фридрих II Гогенштауфен.
Поход законился провалом