Золота Орда (Улус Джучі - Країна Джучі або тюрк. Улу Улус — Велика Країна, Велика Держава, також у різних джерелах - царство Ординське, царство Татарське, Татарщина тощо) — країна і держава, що існувала між 1240–1502 роками і обіймала землі (степи, гори і ліси) Східної Європи, в т.ч. Західної Молдови, старої Русі (України) зі столицею в Києві, Центральної Азії та Західного Сибіру. Виникла на базі монгольських завоювань 1220 — 1240-х років. Початково була частиною єдиної Монгольської імперії нащадків Чингізхана і називалась улусом Джучі, старшого сина Чингізхана. Назва «Золота Орда» походить від назви в московських літописах 16 століття як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). У східних літописних джерелах улус Джучі називався Дешт-і-Кипчак, Білою ордою (Ак-орда) та Синьою ордою (Кок-орда). Керувалася прямими нащадками Джучі, що носили титул ханів, а з кінця 14 століття — великих ханів на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — Батия та його старшого брата Орда Іхена. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська Орда, Казанське ханство, Велике князівство Московське, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.
Утворення.
Золота Орда, як окрема військова і управлінська одиниця у складі Війська (Орди) Чингізхана була утворена для походу на західні землі (відносно Монголії і Середньої Азії) тобто у Західну Азію і Східну Європу.
Військо підпорядковувалось Великому хану і ним керували воєначальники призначені ханом — хани, темники, тисяцькі, сотники і десятники.
Руські князівства і руські землі, які були завойовані монголо-татарами в кінці 30 — на початку 40-х років XIII ст. і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми (військова повинність), зобов'язанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі (хана), тобто законам Монгольської імперії і рішенням хана.
Таким чином Золота Орда — це військо, військово-адміністративний підрозділ Монгольської імперії, якому підпорядковувались землі від басейну річки Об та пониззя Сирдар'ї на сході до річки Дністер на заході. Пізніше цю назву стали використовувати для позначення держави, утвореної на основі цього війська на цих землях.
Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату (поблизу нинішньої Астрахані), з першої половини XIV ст. — місто Сарай-Берке (поблизу нинішнього Волгограда).
Основними центрами грошової справи в середині XIV століття були: Сарай (Селітрове городище), Сарай ал-Джадід, Гюлістан і Азак.
У часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю і Індії. Імперія була за суттю об'єднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам (тобто державам-арміям степовиків-кочівників).
В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та інші повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та інші сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв'язання найважливіших державних питань хани скликали курултаї — з'їзди з представників військово-феодальної знаті.
Объединение русских земель. Правление Ивана III – ускорение процесса объединения русских земель вокруг Москвы.
Итоги объединенной политики Ивана III :
1463 г . присоединение Ярославского княжества.
1471 г . битва москвичей с иногородцами на реке Шелони. Победа Ивана III .
1474 г . присоединение Ростовского княжества.
1478 г . присоединение Новгородской земли.
1485 г . присоединение Тверского княжества.
После присоединения Твери Иван III титулует себя государем всея Руси.
1485 г . присоединение Вятской земли.
Дальнейшее «собирание» земель при Василии III . Во времена правления Василия III объединительная политика была продолжена. 1510 г . – полное присоединение Пскова и уничтожение псковской феодальной республики. 1521 г . – присоединение Рязани. 1514 г . – присоединение Смоленска. Главный итог правления Василия III – окончание процесса политического и территориального объединения русских земель и создание единого многонационального государства.
Значение образования русского централизованного государства.
1. Крупный прогрессивный шаг по сравнению с экономической и политической раздробленностью княжеств и земель.
2. Были созданы условия для дальнейшего экономического, политического и культурного развития страны; укрепление феодальных отношений.
расширению международных связей русского государства.
защите от внешних врагов.
Поражение монголо-татар. Ход событий – начало октября 1480 года – русские и татарские (ордынские) войска стали друг против друга на Угре – притоке Оки. 11 октября 1480 года хан Ахмат увел свои войска с Угры.
Итоги «стояния на Угре» . Иго Золотой орды, длившееся 240 лет, на Руси пало. Стояние на Угре показало мощь единого русского государства и дипломатическое искусство Ивана III .
Централизованная система управления. Для России конца XY – начала XYI вв. было характерно сочетание единства страны и разнообразия укладов и социальных отношений в прежде независимых землях. Местные князья становились наместниками Москвы.
Органы системы управления. Боярская дума – совещательный орган при великом князе. До середины XYI в. действовали два общегосударственных ведомства. Дворец – возглавлялся дворецким, ведавшим личными (дворцовыми) землями великого князя. После присоединения новых территорий к Москве появляются местные дворцы. Казна, возглавлявшая казначеями, была главным государственным хранилищем. В ней хранились не только деньги и драгоценности, но и государственный архив и государственная печать. Это была государственная канцелярия, руководившая и внешней политикой. В последствии из казны выделились главные органы отраслевого управления – приказы.
Разграничение функций государственных чиновников. Дьяки (первоначально – писцы) играли основную роль в складывавшемся аппарате власти, ведали делопроизводством. Наместники – властители уездов, на которые делилась страна. Волостели – властители станов и волостей, на которые делились уезды.
Слабость системы управления. Наместники получали управление территориями «в кормление» (вознаграждение за прежнюю службу в войсках, но не за исполнение административных и судебных обязанностей) .
Первый свод законов единого государства 1497 г . – Судебник Ивана III . В нем была определена компетенция должностных лиц, были установлены процессуальные нормы, наказания. Законодательно был установлен Юрьев День – право ухода крестьян от землевладельца лишь за неделю до и неделю спустя 26 ноября;