Відповідь:
Конфу́ций (близ Цюйфу — 479 до н. э.) — древний мыслитель и философ Китая. Его учение оказало глубокое влияние на жизнь Китая и Восточной Азии, став основой философской системы, известной как конфуцианство. Конфуций основал первый университет и систематизировал летописи, составленные в разных княжествах. Учение Конфуция о правилах поведения князей, чиновников, воинов и крестьян распространялось в Китае так же широко, как учение Будды в Индии. Настоящее имя — Кун Цю , но в литературе часто именуется Кун-цзы, Кун Фу-Цзы («учитель Кун») или просто Цзы — «Учитель». Уже в возрасте немногим более 20 лет он прославился как первый профессиональный педагог Поднебесной.
Конфуций был потомком знатного рода Кун. Его родословная, очень хорошо изученная китайскими средневековыми авторами, восходит к верному последователю императора династии Чжоу Чэнь-вана, по имени Вэй-цзы за верность и доблесть уделом (царством) Сун и полагающимся в таком случае титулом чжу хоу. Однако на протяжении поколений род Конфуция утратил былое влияние и обеднел; одному из его предков по имени Му Цзинфу пришлось бежать из родного княжества и обосноваться на чужбине, в царстве Лу
Пояснення:
В кінці XVIII і в XIX ст. український народ зазнає найгірших днів царської російської реакції, яка поступово, але рішуче й жорстоко, ліквідує автономність України, касує військо, гетьманат цілий автономний адміністративний устрій. Національний і культурний гніт відбивається в значній мірі й на мистецькому житті та архітектурі
Замість вільної артистичної творчості з’являються нові будови, роблені по шаблонових проектах, надісланих з Петербурга й Москви, не пристосованих не тільки до мистецького смаку українців, а й навіть до підсоння України. Нарешті в 1800 р. виходить наказ російської влади, яким зовсім забороняється будувати церкви українського типу. Замість того від середини XIX ст. з’являються обридливі церкви у псевдо візантійському й ніби "московському" стилі. Но дивлячись на це, українська творчість не вгасає, пристосовує шаблонові проекти до свого смаку й дає ряд нових своєрідних творів.
Як відміна класичності, на початку XIX ст. приходить стиль ампір (із франц. "стиль імперії"), який мав замилування до спокійних монументальних форм римського взірця, широких зовсім гладких стін, округлих колон т. зв. дорійського ордеру, півпольних вікон та ступінчастих низьких і гладких аттиків над колонадою.
Одначе й стиль ампір мусив зробити багато поступок українським будівничим традиціям, особливо в маленьких провінціальних палатах та будиночках, де ґанки, галерейки й мансарди (поверх, що уміщено під самим дахом будови) набирають своєрідних українських рис. Із визначних українських архітекторів цієї доби можемо згадати В. Ярославського в Харкові (будинки в Харкові, на Харківщині й Херсонщині) і А. Меленського в Києві (Контрактовий дім, перебудова бурси, розбудова Подолу 1811 р.).
Между тем в события в Прибалтике вмешались шведские феодалы. Но в 1240 году молодой новгородский князь Александр Ярославович нанес им сокрушительно поражение на берегу реки Невы. За эту победу его прозвали Невским. Еще большую опасность представляли рыцари Тевтонского ордена. Но весной 1242 года Александр Невский разгромил немецких рыцарей-крестоносцев на льду Чудского озера. Эту битву назвали Ледовым побоищем. Победа Невского заставила Тевтонский орден на некоторое время отказаться от завоевательных замыслов по отношению к древней Руси. Однако восточная Прибалтика была потеряна.
P.S. Александр Невский победил на Чудском Озере, т.к. у воинов Руси была легкая броня, а у немцев тяжелая. Соответственно немцы провалились под лед.