12.4. Социально-экономическое развитие страны в пореформенный период
Реформы создали основу для развития в России капиталистических отношений. Во второй половине XIX в. российская промышленность переживала бурный подъем. В 1880-х гг. завершился промышленный переворот в России. В пореформенные годы объем промышленного производства возрос почти в семь раз. Количество фабрик и заводов увеличилось с 3 до 9 тыс. Быстрыми темпами шло строительство железных дорог. Если к 1861 г. их протяженность составляла 2 тыс. км, то к началу 1880-х гг. – свыше 22 тыс. км.
В экономику усиленно привлекался иностранный капитал, преимущественно французский, английский, бельгийский, германский. Инвестиции шли в основном в горно-рудную, машиностроительную и химическую промышленность. В легкой и пищевой отраслях доминировал отечественный капитал.
Большая часть промышленного потенциала страны была сосредоточена в пяти регионах: в центральной и северо-западной части России, на Урале, в Донбассе и Баку. На остальных территориях преобладало аграрно-кустарное производство.
Ведущей отраслью экономики продолжало оставаться сельское хозяйство, в котором преобладал экстенсивный путь развития. Отмена крепостного права дала импульс для становления капиталистических отношений в деревне и привела к росту товарности в аграрном секторе. Значительно возрос – на 44 % – за 10 лет (к 1870 г.) экспорт хлеба за границу. Но сохранились и феодальные пережитки, тормозившие развитие российской деревни.
В аграрной эволюции пореформенной России сосуществовали два пути развития:
– первый – сохранение крупных помещичьих хозяйств и медленное их втягивание в рыночные отношения (прусский путь развития). Этот путь получил наибольшее рас в губерниях Центральной России;
– второй – вовлечение крестьян и части помещичьих хозяйств в фермерство и предпринимательство (американский путь развития). Этот путь преобладал в Сибири, степных районах Заволжья, на Кавказе и Севере России.
Серьезные изменения в пореформенный период произошли в социальной структуре российского общества. Главная особенность в этой сфере заключалась в противоречии между сословной и социальной структурой, их несовпадении. Сословие представляло собой пережиток феодальной системы отношений и постепенно изживало себя. Например, не все дворяне были помещиками, часть из них получали средства к существованию на госслужбе.
Зарождались новые классы развивающегося капиталистического общества: буржуазия и рабочие (пролетариат). Они формировались не на юридической, а на экономической основе. Их появление не было предусмотрено сословной иерархией, поэтому состав этих классов складывался из представителей разных сословий. Класс буржуазии пополнялся и дворянами, и крестьянами, и иностранцами. Класс рабочих формировался в первую очередь из бедных крестьян, уходивших на заработки в город. Мещане (горожане) также становились часто наемными рабочими.
Вместе с тем необходимо отметить, что в отличие от западно-европейской русская буржуазия еще была экономически и политически слаба и зависела от правящей власти.
Объяснение:
Чотири великі винаходи стародавнього Китаю — так в однойменній книзі знаменитий дослідник китайської культури Джозеф Нідем охрестив винайдені в Середні століття папір, книгодрукування, порох і компас.
Объяснение:
Папір
Першим великим винаходом стародавнього Китаю вважається папір. Згідно з китайськими літописами династії Східна Хань, папір винайшов придворний євнух династії Хань — Цай Лун у 105 році н. е.
У глибоку давнину в Китаї до появи паперу для записів використовували скручені в сувої смужки з бамбука, сувої шовку, дерев’яні та глиняні таблички і т. д. Найбільш стародавні китайські тексти або «цзягувэнь» були виявлені на черепашачих панцирах, які датуються 2-м тисячоліттям до н. е .. (династія Шан).
Книгодрукування
Виникнення паперу, в свою чергу, призвело до появи книгодрукування. Найдавніший відомий зразок печатки з дерев’яних дощок — це сутра на санскриті, надрукована на конопляної папері приблизно між 650 і 670 роками н. е .. Однак першою друкованою книгою зі стандартним розміром вважається зроблена під час династії Тан (618-907) Алмазна сутра. Вона складається з сувоїв довжиною 5,18 м. Згідно досліднику традиційної культури Китаю Джозефу Нидэму, методи друку, які використовувалися в каліграфії Алмазної сутри, значно перевершують по досконалості та вишуканості мініатюрну сутру, надруковану раніше.
Порох
Вважається, що порох був розроблений в Китаї в X столітті. Спочатку він використовувався як начинка у запалювальних снарядах, а пізніше були винайдені порохові снаряди вибухової дії. Порохове ствольну зброю, згідно з китайськими літописами, вперше було застосовано в битвах 1132 року. Це була довга бамбукова трубка, куди закладався порох і потім поджигался. Цим «вогнеметом» ворогові наносилися сильні опіки.
Компас
винаходи стародавнього Китаю
Винаходи стародавнього Китаю: Модель китайського компаса періоду династії Хань
Перший прототип компаса, як вважається, з’явився у часи династії Хань (202 до н. е. — 220 н. е..), коли китайці почали використовувати магнітний залізняк, орієнтований на північ-південь. Правда, він використовувався не для навігації, а для ворожіння. У древньому тексті «Луньхэн», написане в 1 столітті н. е.., у главі 52 стародавній компас описується так: «Цей інструмент нагадує ложку, і якщо його покласти на тарілку, то його ручка вкаже на південь».
Опис магнітного компаса для визначення сторін світу вперше викладено в китайському манускрипті «Уцзин Цзунъяо» 1044 р. Компас працював на принципі залишкової намагніченості з розпечених сталевих або залізних болванок, які виливалися у формі риби. Останні поміщали в чашу з водою, і в результаті індукції і залишкової намагніченості з’являлися слабкі магнітні сили. У манускрипті згадано, що даний прилад використовували як покажчик курсу в парі з механічною «колісницею, яка вказує на південь».
