1591 г.
Погиб при загадочных обстоятельствах Дмитрий (сын Ивана IV)
1598—1605гг.
Царствование Бориса Годунова.
1600г., осень
Романовы, обвиненные в заговоре с целью покушения на жизнь царя, были отправлены в ссылку.
1603г., лето
В Речи Посполитой появился самозванец, выдававший себя за чудесно царевича Дмитрия (Григорий Отрепьев).
1604г., октябрь
Вторжение Лжедмитрия I с польским войском в Северские земли.
1605г., июнь
Восстание в Москве, воцарение Лжедмитрия I.
1606г, 17 мая
Восстание в Москве против Лжедмитрия и поляков, убийство Лжедмитрия I.
1606—1610гг.
Царствование Василия Шуйского.
1606—1607гг.
Восстание под предводительством И. Болотникова.
1607—1610гг.
Лжедмитрий II («Тушинский двор»)
1609г.
Начало польско-литовской интервенции; осада Смоленска.
1610г.
Договор о призвании на русский престол королевича Владислава; вступление польских войск в Москву; подчинение боярского правительства интервентам.
1611г., январь—март
Формирование первого ополчения
1611г., 19 марта
Восстание в Москве против интервентов
1611г., сентябрь—октябрь
Формирование второго ополчения во главе с К.Мининым и князем Д.М.Пожарским в Нижнем Новгороде.
1612г., август
Поражение войск гетмана Ходкевича под Москвой; объединение двух ополчений
1612г., октябрь
Капитуляция польско-литовского гарнизона в Москве.
1613г.
Земский Собор
Подробнее - на -
Объяснение:
Політична структура Великої Британії заснована на принципі федеративної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.
Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).
Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — Королева Єлизавета II. За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не гається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.
Объяснение:
