Наслідки промислової революції
У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція, що розпочалася пізніше, сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.
Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам.
Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами.
У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.
Объяснение:
якось так)
Наслідки промислової революції
У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція, що розпочалася пізніше, сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.
Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам.
Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами.
У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.
Объяснение:
якось так)
Но наряду с этим в 1835 г. был принят новый университетский устав, значительно ограничивший их автономию. По уставу 1804 г. во главе управления образованием в провинции стояли университеты. По новому уставу они отстранялись от заведования учебными делами в среднем и низшем звеньях, руководство образованием возлагалось теперь на попечителей учебных округов, большинство из которых были генералы, обладающие военно-консервативным мышлением. Министерство получило широкую возможность вмешиваться в деятельность университетов, право утверждать и назначать преподавателей, что означало утрату их автономного устройства.
Реакционное направление политики Николая I проявилось и в других сферах культурной и духовной жизни. Так, в 1826 г. был принят новый цензурный устав, который прозвали «чугунным». Запрещалось порицать монархический строй, не допускалось религиозное вольномыслие и т. п. В 1848 г. для руководства цензурными органами был создан специальный Цензурный комитет, строго следивший за печатью и сурово каравший за малейшие, самые невинные, намеки на свободу и отступления от официального курса.
Жестоко расправилось царское правительство с раскольниками и сектантами (духоборами, молоканами и др.), считавшимися вредными для общества элементами. Отступление от православной веры стало рассматриваться как уголовное преступление.
Подавление польского восстания 1830–1831 гг. позволило Николаю I уничтожить элементы представительства и конституционализма в Польше. В 1832 г. Царство Польское было объявлено «неотъемлемой частью» Российской империи, а российский император автоматически становился польским королем. Парламент (Сейм) прекращал свое существование, распускалась польская армия. Управление Польшей возлагалось на Административный совет, который возглавлял наместник, назначаемый российским царем.
Для укрепления самодержавия Николай I стремился консолидировать его важнейшую опору – дворянство. Согласно манифесту 1831 г. для лиц, имеющих право участвовать в выборах дворянских представителей на сословные и административные должности, повышались нормы имущественно ценза. Отныне непосредственно в выборах могли принимать участие только те, кто имел в пределах губернии 3 тыс. десятин земли или не менее 100 душ крепостных. Дворяне, владевшие меньшим имуществом, могли выбирать только уполномоченных, а имевшие 5 душ или менее 150 десятин земли вообще к выборам не допускались.
Ужесточался также регламент присвоения дворянских званий (ценз повышался с VIII до V класса). Для того чтобы закрыть путь в ряды дворянства выходцам из других сословий (купечество, духовенство) и лицам, получившим образование, а в то же время как-то поощрить наиболее активную их часть, в соответствии с законом 1832 г. учреждается новое сословие – потомственные и личные почетные граждане.
В 1845 г. вновь запрещалось дробление помещичьих наделов при наследственной передаче.