Объяснение:
Старший син короля Русі, галицько-волинського князя Лева I і угорської принцеси Констанції. Онук руського короля Данила Галицького і угорського короля Бели IV. За життя батька володів Белзом і Холмом. Одружувався двічі: з Ксенією, з донькою тверського князя Ярослава Ярославича (1282—1286), і Євфимією, донькою куявського князя Казимира I, сестрою краківського князя Владислава I Локетка. Спробував відібрати частину Волині у володимирського князя Володимира Васильковича (1288). Очолив державу після смерті батька (1300). Переніс столицю до Володимира, титулувався «королем Русі і князем Володимирії». Підтримував свого швагера краківського князя Владислава I у війнах проти чеського короля Вацлава Il. Втратив Люблінську землю. Уклав союз із Тевтонським орденом проти Литви. Ініціював утворення окремої Малоруської (Галицької) митрополії (1303)[1]. Відносно мирний період правління вважається останньою добробуту Руського королівства. У західній традиції — Ю́рій І.
Объяснение:
Митропо́лия (греч. μητρόπολις) — епископская кафедра, а также территория или город, возглавляемые митрополитом. Исторически, митрополией назывались разные образования: первоначально так называли город, бывший центром епархии; затем — епископскую кафедру, имеющую в своём подчинении несколько епископий. Впоследствии, в частности в Русской церкви (со времени учреждения патриаршества и до начала XXI века), митрополией называли также епархию, возглавляемую митрополитом, но не имеющую подчинённых епископий. Аналогичная ситауция сохраняется в Элладской православной церкви, где де-факто все правящие архиереи (кроме предстоятеля) имеют титул митрополита и возглавляют «митрополии».
