Задание 1
1. Неверно
2.Верно
3.Верно
4.Верно
5. Верно
Задание 2
Касым
Присоединение присырдарьинских городов, война с Шайбани
Хакназар ---
расширение территории Казахского ханства от Едиля до Жайыка, в состав государства вошли часть ногайцев, башкиры. Война с Шайбани и противостояние калмыкам
Жангир ---
Противостояние джунгарам, победа в Орбулакской битве. Война с Шайбанидами
Тауке---
военный союз казахов с киргизами и каракалпаками против натиска джунгар. Направление посольства в Сибирь. Противостояние Шайбани
Вывод-
Ханы противостояли против Шайбани.
Задание 3
Жангир-султан продемонстрировал новою боевую тактику залповой стрельбы из ружей пешими стрелками
Применение огнестрельного оружия
Было подстроена оборона-ловушка
Задание 4 -
Ремесло-2,3
Земледелие-1, 4
Объяснение:
1. ой из причин распада державы Тамерлана являлся кочевой образ жизни. Из-за него держава растеривала постепенно свою мощь.
2. ты, зауральские башкиры, манси и татары
3. Казанское ханство: занятием жителей было земледелие, в степных районах полукочевое скотоводство. Большую роль в жизни сыграла транзитная торговля.
Сибирское ханство: скотоводство, земледелие, гончарным и скорняжным ремеслом, прядением, ткачеством, плавкой и обработкой металла. В северной части: охота, рыболовство и оленеводство.
4. 14 века Ногайская Орда кочевала между Иртышем и Волгой. Ее политическое значение было огромным в ханствах Сибири, Астрахани, Казани. Многие народы оказались под властью новых государств. В основном население занималось землей и скотом.
5. Казанское ханство Россия долгое время пыталась подчинить себе. Первое взятие Казани произошло при Иване III, тогда Казанское ханство на короткое время стало зависимой территорией от Руси. В 1521 году там произошла смена власти, ханами Казани стали крымские Гиреи и началось новое противостояние, которое завершилось взятием Казани Иваном Грозным и присоединением её к России.
Объяснение:
Ярослав Мудрий (978—1054)
Перш ніж стати Великим князем Виївським, Ярослав княжив у Ростові та Новгороді. Лише у 1025 році Ярослав остаточно затвердився в Києві і став «самовладарем» на Русі. Із цього часу великий князь відмовився від ролі полководця і став одним із найвидатніших просвітителів східнослов’янського світу і політиком, який підніс на нечувану висоту авторитет Давньоруської держави.
Велич Ярослава полягала не в політичних успіхах і не у вдалих війнах, а в його невтомній праці, спрямованій на внутрішній устрій руських земель. Князь доклав чимало зусиль для подальшого поширення християнства на Русі, а для цього були необхідні освіта і підготовка руських священнослужителів. Він заклав храм святої Софії, пишно прикрасивши його фресками та мозаїкою; там же було зведено монастирі Святого Георгія і Святої Ірини. Прообразами цих будівель слугували споруди Константинополя і Єрусалима.
За часів Ярослава широко перекладалися слов’янською мовою рукописні грецькі книги. Князь був пристрасним книголюбом, скуповував сувої та рукописи і віддавав їх у бібліотеку Софійського собору, яка була доступною для загального користування. Для поширення грамоти він повелів духівництву навчати дітей, і деякі училища того часу налічували до трьохсот учнів. При Ярославі було складено «Руську правду» — збірник законодавчих настанов, які діяли на Русі. Він будував нові міста, захищав торговельні шляхи від кочівників, розвивав відносини із Заходом.
Ярослав помер у Вишгороді під Києвом у віці 76 років, ще за життя розподіливши київські володіння між синами. У своєму заповіті мудрий правитель застеріг своїх спадкоємців від суперечок і міжусобиць і заповів жити у братній любові.