Відповідь:
Цьому сприяв ряд внутрішніх та зовнішніх чинників:
1) Високий рівень популярності Юлія Цезаря, як військового генія, оратора та, просто, надійного керівника;
2) Громадянські війни та постійні міжусобиці послаблювали не тільки Рим, але й спричинювали майбутні негаразди;
3) Фінансовий борг, пуста казна держави;
4) Високий рівень безробіття у країні;
5) Вміння Юлія Цезаря використовувати надзвичайні ситуації на свою користь, тим самим показуючи необхідність свого панування;
6) Відкрита конфронтація та безжалісне придушення опозиційних сил та опонентів;
7) Збільшення кола лояльних людей через мистецтво переконання та корупційні дії.
Пояснення:
Юлій Цезар був першим римлянином в історії, якого офіційно боготворили. Постановою Римського сенату 1 січня 42 р. до н.е. йому посмертно було присвоєно титул Divus Iulius (божественний / обожнений Юлій). Поява комети під час ігор на його честь було прийнято як підтвердження його божественності. Хоча його храм не був освячений до смерті, він, можливо, отримав божественні почесті ще за життя. І Октавіан, і Марк Антоній пропагували культ Divus Iulius. Після смерті Цезаря Октавіан, як прийомний син Цезаря, прийняв титул Divi Filius (син бога).
Для Солона благозаконие означало справедливые законы и сознательное подчинение граждан этим законам.
Солон принципиально ненавидел тиранию. После проведения реформ сторонники Солона советовали продолжить реформы путём установления тирании, но он отказался. В эпоху Старшей тирании, когда во многих греческих полисах к власти приходили тираны, добровольный отказ от единовластия — уникальный случай. Свой отказ он аргументировал тем, что это покроет его имя позором и может погубить его и его род. К тому же он был противником насилия.
Солон был очень знатен и очень богат. Подобно своему отцу, Эксекестиду, человеку тоже благородного характера, он употреблял свое богатство на нуждающимся. Он обладал большою опытностью и обширными знаниями; он много путешествовал: был в Египте, на Кипре, в Малой Азии, везде беседовал с просвещенными людьми, увеличивая свое знание жизни. Солон был горячий патриот и человек, делавший много добра – все это придавало большую авторитетность его словам. Потомок древнего афинского царя Кодра, по бескорыстному желанию блага родине Солон стал защитником угнетенного народа; самые своекорыстные, надменные, жестокие из эвпатридов не могли не уступать влиянию слов такого человека.