М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
linakirilinaa
linakirilinaa
30.03.2022 22:08 •  История

Полководцы греко-персидской войны. умоляю завтра !

👇
Ответ:
lerka22222222222222
lerka22222222222222
30.03.2022
Мильтиад Младший,
Эврибиад,
Фемистокл,
Леонид I,
Павсаний,
Кимон,
Перикл

Персидская империя:
Дарий I,
Мардоний,
Датис,
Артаферн II,
Ксеркс I,
Мегабиз,
Артабаз I
4,8(52 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
facss
facss
30.03.2022
Особенности системы управления во Владимиро-Суздальском княжестве: князь находился во главе всей системы политического управления Владимиро-Суздальского княжества. Буквально, князь находился над всеми ветвями власти. Помимо князя, политическая система Владимиро-Суздальского княжество имела такие политические институты как Вече, напоминающее нижнюю палату парламента, Совет при князе, напоминающий правительство и феодальные съезды, которые напоминают верхнюю палату парламента.
Вече и Совет при князе собирались не часто, а только для решения вопросов особой важности, например, о вопросах внешний политики.
Кроме того, власть князя опирается на дружину. Наместники (губернаторы) управляли волостями. Был и основной закон, например, «Русская правда».
4,6(57 оценок)
Ответ:
meshiydima
meshiydima
30.03.2022

1873 народився Микола Міхновський, громадський діяч, адвокат, публіцист, перший ідеолог українського націоналізму, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття. Під час навчання на юридичному факультеті Київського університету (1890–1895) приєднався до Молодої громади. 1891–1893 входив до таємної студентської політичної організації "Братство тарасівців", автор її програми "Кредо молодого українця". Займався адвокатською практикою спочатку в Києві, від 1899 – у Харкові, брав активну участь в українському громадсько-політичному житті. На пропозицію керівництва Революційної української партії написав брошуру "Самостійна Україна", в якій вперше висунув ідею політичної самостійності України. Наприкінці 1901 – на поч. 1902 створив Українську народну партію (УНП), що проголосила своєю головною метою боротьбу за незалежність України. У програмних виданнях партії "Робітнича справа у програмі УНП", "Справа української інтелігенції у програмі УНП", "Десять заповідей УНП" (1903) розробив основні засади та принципи українського націоналізму. Керував таємним напіввійськовим товариством "Оборона України" (1903–1908), яке здійснило кілька демонстративних терористичних акцій, спрямованих проти антиукраїнської політики царизму в Україні. Засновник часописів "Самостійна Україна" (1905), "Хлібороб" (1905), "Запоріжжя" (1906), "Слобожанщина" (1906), "Сніп" (1912–1913). Під час 1-ої світової війни – поручик, служив у Київському військовому суді. Разом з однодумцями розробив програму творення українського війська, яку з початком Української революції 1917–1921 активно втілював у життя. Засновник і керівник утвореного 16 березня 1917 Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, член Українського генерального військового комітету, один з організаторів 1-го Українського полку ім. Б. Хмельницького. Виступав від УГВК на Всеукраїнському національному конгресі 1917, обраний членом Української Центральної Ради. Діяльність Міхновського, спрямована на утворення української армії, не була підтримана соціалістичною більшістю керівництва УЦР, після Першого Українського військового з'їзду 1917 (18–21 травня) вийшов зі складу УГВК. За деякими відомостями, був причетний до виступу 2-го Українського полку ім. П.Полуботка, після якого на вимогу лідерів УЦР був відправлений на Румунський фронт. Восени 1917 оселився на Полтавщині, обраний Лубенським мировим суддею, приєднався до Української демократичної хліборобської партії (УДХП), сприяв поширенню її впливу. За Української Держави перебував в опозиції до влади, був одним з лідерів УДХП. Після початку протигетьманського повстання 1918 виступав за примирення сторін (гетьмана П. Скоропадського та Директорії УНР та утворення коаліційного кабінету при збереженні гетьманату. Разом із хліборобами-демократами розробляв план усунення Директорії УНР від влади шляхом встановлення військової диктатури. Пізніше мав контакти з отаманом Н. Григор'євим, є відомості, що Міхновському належить авторство відозв, з якими отаман Н. Григор'єв звертався до українського селянства. 1920 перебував у Новоросійську, марно намагався емігрувати. Жив на Кубані, учителював, працював у кооперації. 1924 повернувся до Києва, був там заарештований Державним політичним управлінням УСРР, після кількох днів допитів опинився на волі. Наступного дня після звільнення скінчив життя самогубством, проте обставини смерті не з'ясовані.

Объяснение:

4,4(75 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ