Правительство России под руководством Е. Т. Гайдара, назначенное Б. Н. Ельциным в сентябре 1991 г., разработало план радикальной экономической реформы с целью перехода к рыночной экономике, который получил название «шоковой терапии». Реформа началась 1 января 1992 г. Ее основными составляющими были:
либерализация цен, отмена их государственного регулирования и введение свободной торговли;
приватизация государственной собственности путем выдачи каждому гражданину приватизационного чека (ваучера), закреплявшего право на получение доли государственной собственности;
сокращение государственных расходов на здравоохранение, образование, социальную поддержку населения.
Либерализация цен решила проблему дефицита: полки магазинов наполнились товарами, в основном импортными, но цены на них выросли настолько, что для многих покупателей они стали недоступными. Гиперинфляция привела к обесцениванию денежных сбережений населения. Большое количество предприятий легкой промышленности разорилось, будучи не в силах конкурировать с дешевой импортной продукцией. Закрылись или значительно сократили объемы производства предприятия, связанные с военно-промышленным комплексом, лишившиеся государственных заказов из-за окончания холодной войны. Серьезной проблемой стала задолженность по заработной плате работникам частных предприятий и бюджетной сферы (врачам и учителям).
Либерализация цен решила проблему дефицита: полки магазинов наполнились товарами, в основном импортными, но цены на них выросли настолько, что для многих покупателей они стали недоступными. Гиперинфляция привела к обесцениванию денежных сбережений населения. Большое количество предприятий легкой промышленности разорилось, будучи не в силах конкурировать с дешевой импортной продукцией. Закрылись или значительно сократили объемы производства предприятия, связанные с военно-промышленным комплексом, лишившиеся государственных заказов из-за окончания холодной войны. Серьезной проблемой стала задолженность по заработной плате работникам частных предприятий и бюджетной сферы (врачам и учителям).
Объяснение:
У горах Вірменії беруть свій початок дві річки: Євфрат і Тигр. Вони течуть на південний схід і впадають у Перську затоку. Країну, яка в давнину була розташована в середній і нижній течії цих двох річок, називають Дворіччям. Греки називали її Месопотамія, що їхньою мовою означає Межиріччя. За природними умовами Дворіччя поділяють на Північне (тобто Верхнє) та Південне (або Нижнє) Дворіччя.
Південне Дворіччя – це зона пустельного клімату. Влітку надто жарко: спека сягала 50 °C у затінку, а засуха тривала по 7–8 місяців. Нерідко піщані й пилові бурі вкривали пилом навколишні поля й гаї. Узимку (3–4 місяці) ураганні зливи перетворювали низини в непрохідні болота. Вони кишіли різноманітними комахами, які розносили чимало хвороб. Таким чином, у найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей. Перші поселенці, мабуть, прибули сюди не добровільно, а гнані тяжкою необхідністю (нестачею харчів та натиском вороже налаштованих сусідів).
Люди оселялися на цій негостинній землі лише завдяки двом річкам – Тигру та Євфрату, які несли в пустелю таку життєдайну вологу. У давнину вони текли майже паралельно, тому їх називали ріками-близнюками. Розливи Євфрату і Тигру не такі, як Нілу, а короткі, бурхливі і часто несподівані. Коли навесні в горах Вірменії розпочинається танення снігів, обидві річки переповнюються, виходять з берегів і заливають околиці. Особливо небезпечна повінь під час припливу, коли вода в Перській затоці піднімається. Тоді води річок заливають усю країну. Саме у Дворіччі виник міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все на Землі. Тому люди, які жили тут, перебували в постійному страху перед повінню. Коли вода поступово спадала, то залишався товстий шар масного мулу. Цей наносний ґрунт вельми родючий.
Если будет полездно поставте 5 звёзд, хорошего дня))
