Християнська Церква (грец. Ἐκκλησία, дослівно — Зібрання або покликані) — у християнському розумінні це спільнота людей, які сповідують Ісуса Христа Богом від рабства дияволу і гріху.
Слідом за св. Павлом[1], християни вважають Церкву «Тілом Ісуса Христа», зокрема через Таїнство Причастя Тіла і Крові Господньої — таїнство єднання віруючих з Христом.[2]
Розділ християнського богослов'я, що розвиває вчення про церкву називається еклезіологією. Християнське богослов'я розглядає Церкву у єдності земної (видимої) та небесної (невидимої)[2][3]. Під земною церквою розуміють всіх християн, що живуть на землі, а також ієрархічну структуру церкви. Головою небесної церкви є Ісус Христос, як її засновник, до неї входять також святі християни, що відійшли у вічне блаженство, янголи та Діва Марія.
Церква розглядається християнами як найважливіший та необхідний інститут християнства. Відповідно до вчення Кипріана іння душі поза церквою вважається неможливим (лат. Extra Ecclesiam nulla salus — поза церквою нема іння). В цьому аспекті Церква стає предметом християнської віри, зокрема Нікейський символ віри, що сповідується католицькою, православною та більшістю протестантськими церквами, включає такі слова:
Вірую в єдину, святу, соборну, апостольську Церкву
Объяснение:
Полта́вская би́тва — крупнейшее сражениеСеверной войны между русскими войсками под командованием Петра I ишведской армией Карла XII. Состоялась утром 27 июня (8 июля) 1709 года (28 июня по шведскому календарю) в 6верстах от города Полтава на Украине(Левобережье Днепра). Разгром шведской армии привёл к перелому в Северной войне в пользу России и к концу господства Швеции в Европе.
10 июля является Днём воинской славы России — День победы русской армии под командованием Петра Первого над шведами в Полтавском сражении
Объяснение:
1.крестьяне получали личную свободу и право свободно распоряжаться своим имуществом;
2.помещики сохраняли собственность на все принадлежавшие им земли, однако обязаны были предоставить в пользование крестьянам «усадеб оседлость» и полевой надел.
3.За пользование надельной землёй крестьяне должны были отбывать барщину или платить оброк и не имели права отказа от неё в течение 9 лет.
4.Размеры полевого надела и повинностей должны были фиксироваться в уставных грамотах, которые составлялись помещиками на каждое имение и проверялись мировыми посредниками.
5.Крестьянам предоставлялось право выкупа усадьбы и по соглашению с помещиком — полевого надела, до осуществления этого они именовались временнообязанными крестьянами.
6.Так же определялась структура, права и обязанности органов крестьянского общественного управления (сельского и волостного суда).