После изгнания Наполеона из России, Александр 1 понимал, что Наполеон просто так не сдадиться. Он понимал, что, если Наполеон вернется в Париж, он соберет новую армию, и через несколько месяцев, русские опять будут стоять перед Бородино. И по приказу Александра, русские войска вступают в Европу. К России присоединились, те кто еще месяц назад стрелял в русских - Пруссия и Австрия. По всеобщему голосованию, верховным главнокомандующим союзных войск был назначен Австрийских маршал Шварценберг. Узнав это, Наполеон воскликнул: Ха, Шварценберг - главнокомандующий! Этим званием маршала он обязан мне! Он не смог разгромить русских авангард на юго-востоке, я разобью его, как щепку!" Так же к русской армии примкнул бывший маршал Франции - Жан Виктор Моро. Моро хорошо знал Наполеона и Александру ценными советами. Есть легенда, что когда наполеон в битве при Париже увидел Моро в трубу, он лично зарядил пушку и выстрелил в предателя. Моро оторвало ноги, из-за чего он скончался. После входа союзных войск в Париж, наполеона отправили на остров Эльба. Ему разрешили взять собой гарнизон солдат. А во Франции снова правила Династия Бурбонов. Но не все так просто. Через месяцы, Наполеон неожиданно высадился на юге Франции. народ встречал его положительно. Маршал Даву пообещав вернуться с головой Наполеона, сам же примкнул к своему Императору. Этот период зовут "Сто дней" Но силы Франции были значительно малы перед силами союзников и Наполеон проиграл эту войну. На этот раз его сослали на Остров святой Елены, где он и скончался.
Під тиском ворога литовці були змушені укласти 1569 року Люблінську унію з Короною Польською, об'єднавшись в одну федеративну державу — Річ Посполиту. Московське царство ж, що намагалося закріпити свої успіхи в Лівонії, 1570 року створило на завойованих землях власний протекторат — Лівонське королівство. Того ж року проти Московського царства виступила Швеція й завдала їй поразок на московській території. 1578 року союзне польсько-литовсько-шведське військо розбило московитів у битві під Венденом, внаслідок якої Москва втратила наступальну ініціативу у війні. Союзники вторглися у володіння неприятеля й взяли у облогу Псков.
1582 року московський цар Іван Грозний здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру, відмовившись від усіх завоювань в Лівонії та Полоцьку. 1583 року Москва підписала Плюсський мир зі шведами, які отримали Інгрію та північну Лівонію з Естонським герцогством. Внаслідок війни припинила існування Лівонська конфедерація, землі якої опинилися розподіленими між Річчю Посполитою, Швецією і Данією-Норвегією. Річ Посполита і Швеція поступово стали лідерами регіону, а Московське царство вступило у тривалу політично-економічну кризу.