Відповідь:
Пояснення:
Числівниками є всі слова в рядку А. десятка, сімсот, десятеро Б. півтори, двотисячний, дев'яносто В. двадцять три, четвертий, подвоїти Г. дванадцять, триденний, сто 2. У реченні "Дві берези біля двору поклонилися до ніг" числівник дві є А. підметом Б. означенням В. додатком Г. обставиною 0, 3. Складними є всі числівники в рядку А. тисяча, вісімдесят, п'ятдесятий Б. п'ятдесят, двісті,кількасот В. декілька,одинадцятеро,шістсот Г. одна друга,мільярд, сто п'ять 0, 4. Збірний числівник можна утворити від числівника А. дванадцять Б. одна п'ята В. вісімдесят Г. двадцять чотири 0, 5. Порядковий числівник є у вислові А. один із сошкою, а семеро з ложкою Б. тримати за сімома замками В. працювати до сьомого поту Г. наговорив сім мішків гречаної вовни 6. Потребує редагування речення А. До кімнати запросили п'ятьох дітей. Б. На конференції виступили два професори. В. Троє ведмежат гралися на галявині. Г. У зошиті не вистачало троє сторінок. 7. Букву И на місці пропуску треба писати в усіх іменниках А. одна друга частин..., три комп'ютер.. Б. два зошит.., три четвертих метр.. В. три апельсин.., одна друга гектар.. Г. тридцять два поверх.., півтора грам.. 8. Неправильною є відмінкова форма числівника в рядку А. Р. в. чотирьохсот дев'яноста семи Б. Д. в. чотирьомстам дев'яноста семи В.Ор. в. чотирмастами дев'яноста сімома Г. М.в. (на) чотирьохсот дев'яноста семи 0, 9. Правильною є форма ОРУДНОГО відмінка числівника сімдесят у варіанті А. сімдесятьох Б. сімомадесятьма В. сімомадесятьма Г. семидесятьма 10. Провідміняйте числівник. Н.в. п'ятсот дев'ять Р.в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в. 11. Спишіть речення, замінюючи цифри словами. Юпітер разом з 8 іншими планетами рухається навколо Сонця на відстані майже 770 млн км. 12. Складіть і запишіть діалог-розпитування (4-6 реплік), використавши два числівники на позначення часу. що ти дійшов до суті і поясни, як ти отримав повну відповідь.
1. До західної гілки слов’янських народів не належать:
А. болгари; (південні словяни)
2 . У Грюнвальдській битві було завдано поразки __ :
Г. Тевтонському ордену.
3. Якого року до Північно-Східної Русі вторглися монголо-татари?
В. 1237 р;
4. Хто з володимиро-суздальських князів 1169 р. зруйнував Київ?
В. Андрій Боголюбський;
(ймовірно в тексті опечатка і 1169 а не 1669 рік)
5. Верховна влада в Новгороді належала __ :
А. загальноміському вічу; (з 1136 року)
6. Початок об’єднання земель навколо Москви поклав
Б. Іван Калита;
7. Битва на Куликовому полі сталася:
Б. 1380 р;
8. Битва на Косовому полі поклала початок завоюванню:
В. Сербії;
(суперечливе питання, можна сказати що і Болгарії і всього Балканського регіону)
10. Китайський алфавіт складається
А. з ієрогліфів;
11. Основна релігія Індії — __ :
А. індуїзм;
(хоча може бути і буддизм, який теж поширений і виник в Індії)
12. Уперше сельджуки з’явилися на території Візантії у __ :
А. ХІ ст;
13. Установити відповідність, утворивши логічні пари.
1-Б. Афанасій Нікітін Б Купець, автор книги «Ходіння за три моря»
2-В. Олександр Невський В Новгородський князь, що розбив шведських та німецьких лицарів
3-А. Дмитрій Донськой А Московський князь, що розбив монголо-татар
4-Е. Сергій Радонезький Е. Засновник Троїце-Сергієвого монастиря
5-Д. Мілош Обіліч Д Сербський воїн, який смертельно поранив султана Мурада
6-Г. Андрій Рубльов Г. Видатний художник, автор ікони «Трійця»
--
14
1-Г. Ярлик Г. грамота на князювання, яку надавав хан Золотої Орди руським князям
2-В. яничар В турецький піший воїн, що вирізнявся під час війни особливою жорстокістю
3-Б. раджпути Б військово-аристократична еліта індійського суспільства, яка займалася винятково військовою справою
4-А. каста А замкнена суспільна група, члени якої пов’язані походженням заняттям і правовим становищем
способствовали разделению и особенности формирования княжеского, боярского, церковного землевладения – более развитого на юге и менее – в новгородской земле. возникают крупные удельные центры – великие княжества полоцкое, владимирское. галицко-волынское, тверское, черниговское, а также новгородское и псковское государства. княжеские усобицы и набеги кочевников вызвали миграции населения из киевской, волынской и других южных земель на более безопасный северо-восток, в ростово-суздальские края – в «залесье». переселенцы ассимилировали местное угро-финское население, основывали новые города с названиями, указывающими на их происхождение – владимир, переславль, галич. титул великого князя киевского оставался номинальным, реально могущественными государствами становились галицко-волынское и владимирское княжества, новгородская республика и другие. некоторые из этих государств стали центрами высокой культуры, где возникли собственное придворное летописание, , архитектура, на мировом уровне развивались ремесла, активно распространялась грамотность среди населения. интеллектуалы того времени, продолжали воспринимать разрозненные княжества как единую « землю» и призывали князей к единству.
развитие этих государств было нарушено татаро-монгольским нашествием 1237–1240 гг., когда на основной территории руси завоеватели полностью разрушили города, уничтожили население, убив или угнав в рабство практически всех носителей знаний и умений – ремесленников, духовных лиц, торговцев. в бою истребили княжеские дружины, состоявшие из носителей военно-административных традиций и «рыцарской» психологии. достаточно тонкий цивилизационный слой исчез мгновенно, а восстанавливался несколько столетий, ввиду отдаленности и религиозной обособленности руси от культурных центров запада и востока. возрождавшиеся княжества признавали себя вассалами орды, население платило колоссальную дань и обязано было поставлять воинов в ханские армии, рабов и рабынь. новые княжеские дворы и дружины набирались из простолюдинов, всецело зависящих от князя и не похожих на вольных богатырей-рыцарей прошлого, типа ильи муромца и других героев, оставшихся только в былинах. множество ремесел умерло, некому было учить стеклянному делу, каменной архитектуре, ковке оружия, эмальерному и другим искусствам, даже грамоте. на этом фоне продолжались бесконечные княжеские усобицы, в которые вмешивались новые суверены – ханы, судившие по своему усмотрению и именовавшиеся князьями византийским титулом «царь», как раньше именовали только владык константинополя.