Причины революции многообразны, но все они так или иначе связаны с процессами модернизации политической, экономической, социальной областей жизни страны. Реалиям начала XX в. не соответствовали самодержавный принцип правления, сословное неравенство и негарантированность основных гражданских прав, сохранение множества полукрепостнических пережитков в деревне (отработки, полукабальные формы аренды, малоземелье и перенаселенность и др.)- К старым социальным конфликтам, определявшим характер отношений власти и общества, чиновничества и населения, помещиков и крестьян, добавились новые, порожденные модернизацией, — особенно острым стал рабочий вопрос, усугублявшийся отсутствием трудового законодательства, низким уровнем заработной платы, высокой продолжительностью рабочего дня, запретом стачек и пр. Социальные конфликты переплетались с межнациональными и межконфессиональными. Раскол в обществе углублялся, социальные группы, как пишет историк В. П. Дмит-ренко, «разбегались» по разным направлениям. Русско-японская война 1904—1905 гг. обострила недовольство, убедила общество в не самодержавной власти достойно и эффективно управлять страной
Будучи видатним оратором, протягом п'ятнадцяти років (в період від 444 до 429 р. до н.е.) Перикл обіймав посаду першого стратега і правителя афінської держави. У своїй політичній діяльності він ратував за інтереси середніх верств афінського демосу - торговців, судновласників, власників майстерень, малих і середніх землевласників.
Під час правління Перікла було завершено формування Афінської держави: верховна влада перейшла до народних зборів, відбулася фактична відміна майнового цензу і заміна голосування жеребкуванням при обранні більшості посадових осіб, була введена оплата за державну й військову службу.
Правління Перікла було відзначено розквітом культури і мистецтва, широкомасштабним будівництвом (Парфенон, Пропілеї, Одеон та ін), яке дало роботу багатьом громадянам, створенням спеціального фонду для роздачі незаможним громадянам грошей на відвідання театру (так званий теорікон), здійснювався висновок бідноти в окремі поселення (Клерухії). Проте всі ці заходи стосувалися лише повноправних громадян.
У зовнішній політиці Перикл дотримувався принципів зміцнення морського флоту (як наслідок - встановлення гегемонії Афінського морського союзу в Греції та Середземномор'я) і позицій на чорноморському узбережжі, посилення влади Афін над союзниками (придушення повстань на Евбее 445 р. до н.е. і Самосі - 440 р. до н.е.). Як стратега Перикл особисто керував низкою військових кампаній та експедицій, придушуючи спроби окремих міст вийти з Делоського союзу.
За рік до смерті (у 430 р. до н.е.) Перікла не обрали стратегом, звинувативши у фінансових зловживаннях, і наклали великий грошовий штраф. Незважаючи на це, в 429 р. до н.е. вплив Перікла відновилося, і він знову став стратегом Афінської держави. Настільки висока популярність Перікла пояснюється тим, що проведена ним політика відповідала інтересам більшості афінських громадян. Однак незабаром після повернення до державної діяльності Перикл помер, імовірно від чуми, лютує в Греції в той час.
Греція при Периклі досягла небувалих висот інтелектуального розвитку, час правління цього великого полководця і оратора отримало назву «Перикла Вік». Афіни стали найбільшим політичним, економічним і культурним центром елліністичного світу.
Підводячи підсумок, можна сказати, що Перікл зіграв велику роль у розвитку всієї грецької, а відповідно і світової культури. Його ім'я гідно стояти в одному ряду з іменами таких діячів, як Сократ, Аристотель, Демосфен, і не повинно бути забуте, як і не повинна бути забута його роль в становленні демократії, розвиток мистецтва і наук.