ответ:Рим було засновано у 753 р. до н. е. За легендою, його заснування пов’язували з Троянською війною. Після чудового врятування двох маленьких братів Ромула і Рема (синів бога Марса) їх вигодувала молоком вовчиця. Місто було названо за іменем Ромула, який стає першим римським царем. Етруски поклонялися цілому пантеону добрих і злих демонів, головними були верховні боги Вертумн і Тін, а також богині Уні та Міневра. Під впливом етрусків на Капітолії виник перший храм, де встановили статуї цих богів, яких латиняни ототожнювали зі своїми богами. На поминках знаті рабів примушували битися до смерті, на основі цього звичаю виникли римські бої гладіаторів.
Етруська архітектура характеризувалася чітко розпланованими містами, численними гробницями. Скульптури створювалися з теракоти та бронзи (великі саркофаги, статуї Аполлона, Химери, всесвітньо відома Капітолійська вовчиця). Високого рівня досягло і створення лакованої кераміки.
У період Великої колонізації (VIII-IV ст. до н. е.) греки значно вплинули на етруську культуру. Це відобразилося на формі та орнаменті кераміки, будівництві храмів за грецьким зразком, наслідуванні міфології та епосу. У свою чергу, етруски вплинули на сусідні італійські племена, особливо на римлян. Римляни перейняли етруську писемність (римські цифри б ворожби (на нутрощах тварин та за польотом птахів), одяг (римську тогу та ін.).
Для "царського" періоду в історії Риму характерно розклад первісних відношень і зародження класів. Виникає римська держава. За легендою, у Римі правило сім царів, останні три були за походженням етрусками. За їх часи місто обгородили кам’яною стіною, провели каналізацію, збудували перший цирк для гладіаторських боїв.
Етруське панування у Римі закінчилося у 510 р. до н. е., коли повсталий народ скинув царя Тарквінія Гордого і створилася аристократична рабовласницька республіка.
Період ранньої республіки охоплює VIII-III ст. до н. е., у цей час Рим підкоряє усю територію Апеннінського півострова. Політична влада реально перебувала в руках патриціїв, а вищий орган влади – народні збори – мали обмежені можливості.
Релігія римської республіки збагачувалася грецькими елементами. Поступово утворився пантеон 12 головних божеств. Серед них: Юпітер – бог неба, Юнона – богиня неба і шлюбу, Нептун – бог морів, Міневра – богиня мудрості та ремесла, Марс – бог війни, Венера – богиня кохання, Аполлон – бога сонця і мистецтв. Разом з богами були запозичені й грецькі міфи.
Объяснение:
Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та Росії.
1.Временное усиление влияния органов власти - Боярской Думы и Земского собора.
2.Были усилены позиции дворянства
3. разруха, нищета народа.
6.Была сохранена независимость России.
5.Начала править династия Романовых.
У меня токо 5 .